Гвідо Кастельнуово

Гвідо Кастельнуово (італ. Guido Castelnuovo; 14 серпня 1865, Венеція — 27 квітня 1952, Рим) — італійський математик. Кастельнуово відомий завдяки своєму внеску в алгебричну геометрію, його роботи з теорії ймовірностей також помітні.

Гвідо Кастельнуово
італ. Guido Castelnuovo
Народився 14 серпня 1865(1865-08-14)[1][2][…]
Венеція, Австрійська імперія[3]
Помер 27 квітня 1952(1952-04-27)[1][2][…] (86 років)
Рим, Італія[3]
Поховання Кампо Верано
Країна  Італія
 Королівство Італія
Діяльність математик, статистик, політик
Alma mater Падуанський університет
Галузь алгебрична геометрія
Заклад Римський університет ла Сапієнца[2] і Consiglio Nazionale delle Ricerched[2]
Посада довічний сенатор
Науковий керівник Джузеппе Веронезе[4]
Відомі учні Filadelfo Insolerad
Членство Леопольдина, Національна академія деї Лінчеї, Національна академія наук Італіїd і Туринська академія наук[3]
Батько Enrico Castelnuovod
Діти Emma Castelnuovod
Родичі Федеріго Енрікес
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
 Гвідо Кастельнуово у Вікісховищі

Життєпис

Народився в родині письменника Енріко Кастельнуово і Емми Леві. Вивчав математику в Падуї під керівництвом відомого італійського геометра Джузеппе Веронезе . 1886 року закінчив університет і провів близько року в Римі, де вивчав вищу геометрію, 1888-го призначений асистентом Енріко Д'Овідіо в Туринському університеті. Великий вплив на нього справили роботи Коррадо Сегре, який працював в цьому ж університеті. 1891 року він повертається до Рима і працює професором кафедри аналітичної і проєктивної геометрії. 1928 року вчений виступає з доповіддю з алгебричної геометрії (La geometria algebrica e la scuola italiana) на Міжнародному конгресі математиків у Болоньї. 1935 року Г. Кастельнуово йде у відставку.

Під час Другої світової війни він, як і багато інших євреїв, мусив переховуватися; він підпільно веде курс математики для студентів єврейського походження, які також переховувалися. Після закінчення війни Г. Кастельнуово обирють президентом закритої 1939 року урядом Б. Муссоліні і відродженої потім Академії деї Лінчеї, він стає довічним сенатором Італії.

Онукою Г. Кастельнуово була лінгвістка Анна Морпурго Девіс.

Праці

Основною галуззю досліджень ученого була алгебрична геометрія. Під час роботи в Турині Кастельнуово опублікував кілька робіт про алгебричні криві, також він займався теорією лінійних систем і надав її проєктивно-геометричну інтерпретацію. Протягом 20 років Кастельнуово у співпраці з Енрікесом опублікував серію статей, якими завершено біраціональну класифікацію алгебричних поверхонь. В університеті він вів курси з алгебричних функцій і абелевих інтегралів, неевклідової і диференціальної геометрії, інтерполяції та теорії ймовірностей; 1919 року опублікував двотомну працю Calcolo della probabilità. Кастельнуово також написав книгу з теорії та основ аналізу (Le origini del calcolo infinitesimale nell'era moderna). Всього він опублікував понад 100 книг, статей і мемуарів.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. Туринська академія наук — 1757.
  4. Математична генеалогія — 1997.

Література
  • Jeremy Gray. The classification of algebraic surfaces by Castelnuovo and Enriques — Mathematical Intelligencer 1999, Nr.1
  • Emma Castelnuovo. L universita clandestina a Roma — Bolletino Unione Matematica Italiana, Ser.8, Bd.4a, 2001, S.63 (seine Tochter)
  • dies. Enriques e Castelnuovo — Boll. Un. Mat.Italiana, Ser.7, Bd.11, 1997, S.227

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.