Федоров Леонід Валентинович

Леонід Федоров у складі групи АукцЫон на концерті в Санкт-петербурзькому клубі «Зал очікування», 10 липня 2009 року

У травні 1983 року «Фаетон» було перейменовано на «Аукціон», в подальшому перейменований в «АукцЫон», де за Леонідом з самого початку закріпилася роль музичного керівника і головного композитора групи, а пізніше — і провідного вокаліста. Виконуючи важливу роль у формуванні творчого вигляду групи, Леонід незмінно тримався в тіні як на сцені, так і поза нею, уникаючи зайвої популярності і публічності.

Творче становлення «Аукцыону» припало на середину 1980-х: тоді радянський рок вийшов на авансцену культурного життя в країні, викликав інтерес у світі. У короткі терміни «АукцЫон» завоював славу одного з найцікавіших вітчизняних рок-колективів з безпомилково впізнається сценічним образом і унікальним музичним стилем. У 1989 році «АукцЫон», поряд з іншими провідними радянськими рок-групи «Кіно» і «Звуки Му», був запрошений з концертами до Франції, де група однією з перших в країні записала компакт-диск.

У роки економічної кризи в Росії «АукцЫон», дорожив своєю творчою незалежністю, вів активну гастрольну діяльність за кордоном. В активі групи — понад 200 виступів у країнах Європи та Північної Америки. Як у роки успіху, так і в скрутні часи очолюваний Леонідом Федоровим «АукцЫон» не припиняв прогресувати музично, одну за одною випускаючи програми, постійно перебуваючи в пошуку оптимальних шляхів вираження нових музичних ідей. У 1992 році почалося їх багаторічна співпраця з поетом, виконавцем та художником Олексієм Хвостенко. Плодом цього співробітництва за життя Хвостенка з'явилися чотири студійних альбоми і живих записів; до його спадщини Леонід звертався і надалі.

У квітні 2007 року вийшов перший за 11 років студійний альбом «Аукцыону» — «Дівчата співають». Він був записаний в Нью-Йорку за участю Володимира Волкова, а також відомих американських музикантів, зірок нью-йоркського андерграунду: Марка Рібо, Джона Медескі, Френка Лондона та Неда Ротенберга. В жовтні 2011 року була представлена друга студійна робота групи — альбом «Дзиґа».

В кінці 1990-х, не припиняючи працювати і виступати в складі «Аукцыону», Леонід Федоров став відомий і як сольний виконавець. Його акустичний дебютний CD «Четыресполовинойтонны» побачив світ у 1997 році. Послідувала потім активна робота спільно з прогресивним етно-джазовим проектом «Волковтріо»[4], яка знайшла відбиття в записах, виданих на дисках «Зими не буде» (2000) і «Анабэна» (2001). Постійно розширюючи коло творчих однодумців, що цікавили його музичних течій, Леонід Федоров активно експериментував — співпрацював з такими різноплановими артистами, як Володимир Волков, Володимир Мартинов, Тетяна Грінденко та ансамбль старовинної музики Opus Posth[5], хор російської духовної музики «Сірін»[6], Леонід Сойбельман і «Не чекали», Олексій «Полковник» Хринов, «Крадене сонце», «Ленінград». Він також активно працював над музикою для кіно — і телефільмів. Також Леонід Федоров звертався у своїй творчості до російської поезії двадцятих років XX століття, народної, класичної та духовної музики, авангардного джазу. У 2002 році він приступив до реалізації ще одного проекту, цього разу спільно з відомим вітчизняним фолк-виконавцем Сергієм Старостіним і керівником хору «Сірін» Андрієм Котовим (пізніше реалізованого в програмі пластинки Душеполєзні пісні на кожен день (2008)). Не раз Леонід виступав і в якості звукоінженера, музичного продюсера записів інших артистів.

У кінці 2000 року Леонід Федоров заснував свій звукозаписний лейбл «Равлик Рекордз», на якому видавав свої сольні роботи, так і найбільш йому близькі і цікаві записи. Ефектом знайденої таким чином незалежності з'явилася зросла в останні роки продуктивність сольної творчості Леоніда. Восени 2003 року вийшов його черговий сольний альбом «Ліловий день», який зібрав велику пресу і викликав масу позитивних відгуків як одна з найбільш самобутніх і цікавих нових робіт на вітчизняній музичній сцені. Навесні 2004 року побачили світ два нових диска в жанрі музичної аудіокниги, підготовлених спільно з одним з найяскравіших представників російської культурної зарубіжжя Анрі Волохонським — «Гори і річки» і «Джойс». У 2005—2006 роках вийшли ще три пластинки Леоніда Федорова спільно з Володимиром Волковим: «Танув» (2005), званий багатьма кращою вітчизняною платівкою року, потім «Безондерс» (2005) на вірші «оберіута» Олександра Введенського, і «Краса» (2006) на тексти Артура Молева і Андрія Смурова. 

29 грудня 2007 року в московському Центральному будинку художника відбулася презентація нового диска Федорова і Волкова — «Романси» на вірші Введенського і Хвостенка. А в середині листопада 2008 року була завершена робота над черговим альбомом дуету — «Сніп снів», який був представлений публіці 26 грудня 2008 року.

22 травня 2009 року почалися продажі альбому «Хвилі», створеного разом з Володимиром Волковим. У 2010 році вийшло відразу два альбоми: у березні — «Разинримилев», записаний у співпраці з Володимиром Волковим, Марком Рібо і Джоном Медескі на поему Велімира Хлєбникова, у вересні — «Wolfgang», записаний з Володимиром Волковим.

• Гори і річки (2004) — Волохонський, Федоров, Озерський, Волошин
• Джойс (2004) — Волохонський, Федоров, Волков

• Зими не буде (15 травня 2000) — Федоров, Волков, Курашов
• Танув (2 квітня 2005)
• Безондерс (24 грудня 2005)
• Краса (22 грудня 2006)
• Романси (28 грудня 2007)
• Сніп снів (26 грудня 2008) — Волохонський, Хвостенко, Федоров, Вовків
• Хвилі (22 травня 2009)
• Разинримилев (11 березня 2010) — Федоров, Волков, Медески, Рибо, Сміт
• Wolfgang (17 вересня 2010)
• Якщо Його Немає (29 березня 2013)
• Метелики (26 вересня 2014)
• Елегія (3 квітня 2015) — Леонід Федоров, Володимир Мартинов, Володимир Волков, Тетяна Грінденко, Ансамбль «Opus Posth»
• Гроза (15 квітня 2016)

• Душеполєзні пісні на кожен день (2008)

• Бути скрізь (2013)
• Вибух кольорів (2015)[7]
• В траві (2015)
• Сталість веселощів і бруду (2018)