Федорівка (Пологівський район)

Село Федорівка розташоване в основному на правому березі річки Гайчул, вище за течією за 0,5 км і на протилежному березі розташоване село Хліборобне, нижче за течією за 3 км розташоване село Шевченка. За 30 км на північний схід від районного центру і за 13 км від найближчої  залізничної станції Магедове.

1779 рік — дата заснування як село Бурлацька.

У 1822 році перейменовано в село Федорівка.

У 19 сторіччі на правому березі річки Гайчул було державне село Федорівка (Бурлацьке) та на лівому березі панське село Круте (Резидентове).

За даними 1859 року у Федорівці було 285 подвір'їв, 2327 мешканців, православна церква, ярмарок, базар. У Крутому було 25 подвір'їв й 235 мешканців. Круте мало значну частину російського населення[1]

У 1925 році перейменовано в село Власівка.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 152 жителі села[2].

У 1938 році перейменовано в село Федорівка.

7 жовтня 1941 року, під час нацистсько-радянської війни зайняте нацистськими військами.

15 вересня 1943 зайняте радянськими військами.

У 1960 році перейменовано в село Чубарівка. На честь Власа Чубаря (радянського державного і партійного діяча, виконавця Голодомору в Україні (1932—1933)), який народився у цьому селі.

У 2016 році, в процесі декомунізації, селу повернуто історичну назву — Федорівка[3].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2211 осіб, з яких 993 чоловіки та 1218 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2202 особи.[5]

На 1.06.2018 р., населення с. Федорівки — 1594 чол., населення Федорівської сільської ради — 2229 чол.

• «Зоря», сільськогосподарський ПК.
• «Батьківщина», ТОВ.

• Школа.

1. Корфівська школа у Федорівці.

Село Федорівка було утворене у ХІХ ст. на правому березі річки Гайчул. Тоді державне село Федорівка мало назву Бурлацьке, а на лівому березі було панське село Круте (Резидентове). За даними 1859 р. у Федорівці було 285 подвір'їв, 2327 мешканців, православна церква, ярмарок, базар. У Крутому було 25 подвір'їв і 235 мешканців. Круте мало значну частину російського населення.

За переписом 2001 р. населення села складало 2214 чол. Станом на 1.06.2018 р., населення с. Федорівки — 1594 чол., населення Федорівської сільської ради — 2229 чол. До 2016 р. село носило ім'я Власа Чубаря (Чубарівка), який народився у цьому селі. З'явилася перша в регіоні школа ім. барона М. О. Корфа, коли за право носити це ім'я змагалися Маріупольський та Олександрівський повіти. Так трапилося, що після смерті М. О. Корфа у 1883 р. на знак вшанування пам'яті великого педагога і невтомного організатора народних шкіл Катеринославське губернське земство оголосило про збір коштів на спорудження пам'ятника видатному громадському діячеві". Тоді "губернська Управа виділила чотири тисячі карбованців на «устройство школы в память барона Корфа», яку спочатку планували відкрити в родовому селі Корфів Нескучному. Для цього земство збиралося викупити за шість тисяч карбованців у спадкоємців Корфа маєток покійного. Однак і ці надії залишалися марними. До того ж і Маріупольське земство почало подібне клопотання. Справа розтягнулася на декілька років і тільки 5 жовтня 1898 року на засіданні чергової сесії земських Зборів, розглянувши та обговоривши відповіді, зупинилася на тому, що варто будувати школу в Федорівці: за місцем розташування, розміром пожертвувань.

Будівництво школи обійшлося в 50 тис. карб. за рахунок повітового земства та при-ватних пожертвувань на суспільну справу.

У 1902 р. завідувачем щойно відкритої земської двокласної школи ім. Корфа призначили М. М. Лямцева, вчителем цієї школи почав працювати О. І. Сенін;вчителькою О. Шматало та фельдшерами Мозжухін і Неділько.

Це була типова початкова Корфівська школа, коли один вчитель викладає декілька предметів для дітлахів різного віку.

Шкільне життя не обмежувалося вивченням програмних предметів, воно доповнювалося літературними ранками, народними читаннями та навіть екскурсіями у Катеринослав, Бердянськ тощо.

При школі діяв учнівський хор, навіть проводилися платні концерти. Завдяки пожертвуванням Беккера та Куща всіх учнів школи годували гарячими сніданками [24, с. 112].

Втім, після викриття у Федорівці діяльності сільського соціал-демократичного осередка, керівника М. Лямцева разом із дружиною і О.Сеніним вислали з села. Після цього педколектив зазнав кардинальних змін. Завідувачем школи став Єфрем Васильович Ситченко, що викладав арифметику та геометрію. Разом із ним у школі працювала і його дружина Юлія Ситченко, викладач історії і географії. Вчителем природознавства і креслення був В. І. Чульський: За час існування школи тут було закладено парк, вирито ставок, насаджено виноградник, діяв маточний сад і плодовий розсадник. А з осені 1908 року садівництво стало в школі окремим предметом для старших класів, яке успішно викладав Вадим Чульский.

2. Тенденції під час радянізації шкільної освіти: надбання та політизація.

У селі Федорівка (тоді Власівка) відкрита в 1934 р. школа в пристосованому, але невеличкому приміщені та функціонувала так аж до другої навчальної чверті 1938 р., директором якої був Костенко П. В. Тоді в селі відкриваються двері нової двоповерхової школи, очолив її заслужений учитель УРСР Рижов Марк Миколайович. Кількість учнів сягала 700 чол. Про цю подію у своєму листі-привітанні згадує випускник школи Духопел І. І.: «Я належу до тієї когорти учнів, які першими переступили поріг нової школи. Для нас, що до цього тулилися в церковній сторожці та інших мало пристосованих для навчання приміщеннях, нова школа здавалася палацом. Разом з її відкриттям закінчився період дефіциту вчителів, що часто виникав через репресії або брак підготовлених кадрів».

Федорівська школа була повного циклу навчання. До цього моменту в селі у приміщені старої школи, в залежності від обставин, функціонували: початкова школа, курси «Геть неписемність», недільні школи всеобучу.

З перших кроків радянізації вчителі та учні почали об'єднуватися у власні профспілки: вчителі-інтернаціоналісти, союз комуністів-трудівників, союз просвіти та соціалістичної культури.

З 1923 р. до школи приймали дітлахів з 8 років з найближчих сіл, у радіусі трьох кілометрів.

З 1936 р. у зв'язку з постановою ЦК КПРС «О педологических извращениях в системе наркомпросов» була ліквідована ланка педологів у школах, що свідчило про початок тотального тиску на середню освіту.

Значну увагу в школі приділяли не тільки навчанню обов'язкових предметів, а й спорту та військовій підготовці. Однак у школі відчувалося й негативне ставлення до дітлахів, батьки яких вважалися «неблагонадійними». Гасло «діти за батьків не відповідають» залишалося тільки гаслом.

Сумним був для учнів та вчителів (та й не тільки для них) випускний 1941 року. Сотні вихованців школи пішли на фронт, понад 700 федорівських юнаків і дівчат було вигнано на роботу до Німеччини. Ось як згадує цей страшний час випускник 1941 р. Федорівської школи Сушко М. Н.: «Ми, випускники, пішли зі школи прямо в окопи жахливої війни. А повернулися в рідний дім через чотири роки і тільки четверо з 18-ти хлопців». Учасниками бойових дій були і вчителі: Лихопуд Ф. С., Шевченко П. А., Сергієнко Ф. П., Бережко І. П., Книш Г. М., Тесленко В. Д..

Під час окупації у двоповерховій школі «господарювали» німці, а при відступі у вересні 1943 р., школу було спалено ворогами. Ще 19 років вона не підлягала ремонту, а підростаюче молоде покоління села, прагнучи до знань, навчалося у пристосованих для цього приміщеннях. Не було книжок, зошитів, меблів. Директором був Сергієнко Федір Пантелеймонович.

Ось як згадує своє навчання випускниця 1947 року — першого післявоєнного випуску — Сухенко М. П.: «Рік 1947 був тяжкий, голодний. Ми самі з учителями мазали, білили класи. Кожен із дому приніс стілець, щоб було на чому сидіти, приносили і столики, хто їх мав».

У ці тяжкі повоєнні роки школу очолювали Власков М. Г. (1945—1946 рр.), М. В. Лисенко і Г. М. Литвин (1947—1951 рр.). Вони доклали величезних зусиль, щоб відбудувати школу та відновити в ній навчання. З 1944 р. діти почали навчатися з 7 років. Обов'язковим був період навчання 7 років до 1949 р. Надалі загальним для СРСР став курс 8 класів навчання.

З 1944/45 навч. року у школі почали впроваджувати випускні іспити на атестат зрілості та нагороджувати випускників золотими та срібними медалями.

У ці тяжкі повоєнні роки школу очолювали Власков Михайло Григорович (1945—1946 рр.)завуч — М.Борщевський, Микола Васильович Лисенко і Григорі Микитович Литвин (1947—1951 рр.). Вони доклали величезних зусиль, щоб відбудувати школу, відновити в ній навчання, сформувати стабільний високопрофесійний колектив. Їхню справу продовжили й інші директори: Пуцько Олександр Іванович і Шингур Василь Іванович (1951—1957 рр.), Отрішко Петро Артемович і Шалашкевич П. Є.(1958—1977 рр.), Кущ Анатолій Іванович (1977—1984 рр.), Падалко Валентина Вікторівна (1985—1988 рр.).

Загальна система народної освіти наповнювалася фахівцями вищого ґатунку.

Особливу роль в історії школи і всього села відіграв Книш Григорій Маркіянович. У школі він працював вчителем російської мови і літератури, а для села був хранителем чубарівської історії, завідувачем двох музеїв. Кожен учень школи, який хоч раз побував у сільському музеї та почув розповідь Григорія Маркіяновича, вже ніколи не забуде історії рідного краю, де народився й виріс.

За часів радянізації Федорівська школа була осередком суспільного життя села, як й інші сільські школи. Вона відчувала вплив тотального контролю з боку вищих керівних установ та суворо дотримувалася політики партії. Однак, незважаючи на це, шкільне життя мало й свої власні переваги.

• Школа I—II ст.
• Сільськогосподарське ПТУ.
• Дитячий садочок.
• Будинок культури.
• Фельдшерсько-акушерський пункт.
• Лікарня.

• Тернавський Іван Антонович (нар. 1911 — † 1995) — Герой Радянського Союзу.[7]
• Михайличенко Віктор Іванович (нар. 1948) — заслужений журналіст України, почесний громадянин міста Бердянська.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

• Чубарівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
• Погода в селі Федорівка