Федір Скумин-Тишкевич
Фе́дір Скумин-Тишке́вич (1538 — †1618) — магнат, політичний діяч Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої, дипломат, меценат.
Федір Скумин-Тишкевич | |
---|---|
| |
Народився |
1538 Новогрудок, Білорусь |
Помер |
1618 Новогрудок, Новогрудський повіт, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
Поховання | Церква Пресвятої Трійці |
Громадянство |
Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтське Річ Посполита |
Місце проживання | Білорусь, Литва, Польща |
Діяльність | політик, дипломат, меценат |
Суспільний стан | шляхта |
Посада | гродненський старостаd, воєвода новогрудськийd, брацлавський старостаd, підскарбій надвірний литовський, підскарбій великий литовський, Q26897619?, писар великий литовський, Q66200844? і Q66201003? |
Конфесія | православний, греко-католик |
Рід | Тишкевичі |
Батько | Скумін Тишкевич |
Мати | Марія-Марина Мелешко |
У шлюбі з | Катерина Ляцька |
Діти | Януш |
Звання | великий скарбник Литовський (1586—1590), воєвода новогрудський (1590—1618) |
| |
Життєпис
Походив з впливового руського шляхетського роду Тишкевичів. Син Івана Львовича Скуміна-Тишкевича, старости чорнобильського, та Марії-Марини Мелешко (1510—1598[1]), внук Льва Тишкевича. Завдяки належності до вищої аристократії держави та значним статкам зробив гарну політичну кар'єру. У 1576 році став надвірним підскарбієм литовським, після цього обіймав посаду великого писаря. У 1578 році разом з Миколою Сапігою та Станіславом Криським очолював посольство до московського царя Івана IV Грозного стосовно укладання миру у Лівонській війні. Обидві сторони, утім, висунули такі умови, що укладення «вічного миру» виявилося неможливим. Крім Лівонії, Смоленська і Полоцька Іван IV вимагав Київ, Канева, Вітебськ, а також визнання свого царського титулу. Тому було укладено перемир'я на 3 роки.
З 1581 до 1610 року як староста керував Брацлавським староством. У 1586 році отримав посаду великого підскарбія литовського. В цей час вплив Федора Скуміна-Тишкевича зростає настільки, що він став карбувати власну монету з гербом свого роду. З 1590 року стає воєводою Новогрудським.
Спочатку був супротивником Бeрестeйської унії разом з Костянтином Острозьким. Підтримував боротьбу проти розповсюдження уніатства, проте у 1597 році Федір Скумін-Тишкевич з міркувань збереження свого становища у державі перейшов до унії. У 1608 році він стає Гродненським старостою. Як стійкому уніатові король Сигізмунд III Ваза у 1609 році доручив приборкати православне духівництво, що повстало проти митрополита Іпатія Потія. 1613 року був призначений комісаром для розгляду непорозумінь, що виникли між гродненськими православними ченцями й монахами-бернардинами, які заволоділи нерухомістю перших.
Примітки
- Tyszkiewiczowie (01) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
Джерела
- Teodoras Tiškevičius. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, XI t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1983. T.XI: Šternbergo-Vaisius, 325 psl. (лит.)
- Historia dyplomacji polskiej, pod redakcją Zbigniewa Wójcika.— Warszawa, 1982.— t. II. (пол.)
- Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona …— Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— Т. 4.— 820 s.— S. 420-421. (пол.)