Іпатій (Потій)

Народився у Рожанці на Берестейщині в заможній шляхетній родині, отримав ім'я Адам. Батько Лев Потієвич Тишкович — підскарбій литовський,[2] придворний і писар Великого князя Литовського Сигізмунда Старого в Кракові, куди переїхав з Рожанки у 1546 р., мати — Ганна Лоза (Лозка, Лозчанка / Лощанка), також походила зі шляхетного роду гербу Кораб (по смерті першого чоловіка, Лева, вийшла заміж вдруге за каштеляна смоленського Домініка Паца). Юнацькі роки провів при королівському дворi. Мав молодших братів Федора[3] (латинізоване: Теодора) та Лева (лат. Леона).

Початкову освіту здобув у кальвіністській школі віленського воєводи й великого литовського канцлера, князя Миколи Христофора Радзивілла «Чорного» (лит. Mikalojus Radvila Juodasis). Коли Адаму було 9 років, помер батько; мати вийшла заміж вдруге за смоленського каштеляна Домініка Паца (помер 1579 року[4]). З того часу Адамом заопікувався король Сигізмунд II Август, який послав його на навчання до Краківської академії.

Після закінчення академії повернувся на двір князя Миколи Христофора Радзивілла «Чорного», де зазнав впливу кальвінізму (за деякими даними перейшов у кальвінізм). Служить секретарем (до 1572 року) польського короля Сигізмунда II Августа. 1574 повертається до Православної Церкви (один з небагатьох представників руської верхівки).[5] До 1580 — земський суддя у Бересті, згодом берестейський каштелян, сенатор Речі Посполитої. Був близьким товаришем князя Василя Костянтина Острозького, належав до групи публіцистів і мислителів, прихильних ідеї унії православ'я з католицтвом. Овдовів (1592); перед тим, як стати єпископом, згідно зі східною традицією, прийняв постриг (чернець-василіянин).[5] 1588 під час перебування патріарха Єремії на Руських землях намагався організувати богословські дискусії за участю представників східного та західного напрямів християнства.[6]

Завдяки князеві Острозькому в 1593 став Володимиро-Берестейський єпископом. Один з організаторів Берестейської унії 1596 року. У 1596 році собор єпископів у Бересті вислав його та луцького єпископа Кирила Терлецького як своїх уповноважених до Риму, де папа Климент VIII проголосив об'єднання (унію) католицької й православної церков, одночасно підтвердивши збереження традиційної православної літургії, обрядів і звичаїв української церкви. Після повернення з Риму — учасник церковного собору у Бересті, який підтвердив унію. В 1599 обраний архімандритом Києво-Печерської лаври. По смерті митрополита Михайла Рогози — Київський митрополит (1599–1613).

21 серпня 1609 р. у Вільні, в день свята Божого Тіла, в присутності короля Сигізмунда III Вази, один з православних («заїжджий гайдук»[7]) хотів зарубати Потія шаблею; життя врятували військові навички та золотий ланцюг на шиї (щоправда, 3 пальці лівої руки були відрубані). Нападника пізніше тортурували, потім чвертували, обезголовили.[7]

Помер 18 липня 1613 в Володимирі, де й був похований в Успенському соборі.

Засновник села Потіївка на Поліссі, що отримало назву на його честь. Близько 1589 (будучи каштеляном), організував у Бересті братство, схоже до львівського, з руською школою при ньому. Будучи Володимирським та Берестейським єпископом, а потім митрополитом, опікувався розвитком руських шкіл.[8] Був близьким приятелем князя Василя-Костянтина Острозького, належав до прихильників створеного за його ініціативою гуртка літераторів і публіцистів.

Активно намагався утверджувати правове становище унійної церкви у Речі Посполитій, працював над залученням до греко-католицької церкви духовенства і шляхти, приєднав до унії Перемиську єпархію (1611).

Потій — визначний письменник-полеміст. Автор публіцистичних творів, спрямованих на захист унії, зокрема «Унія, або виклад… артикулів до об'єднання» (1596), «Антиризис» (1599, польською мовою, 1600), «Оборона собору Флорентійського» (1603), листів до князя Костянтина Острозького та канцлера Великого князівства Литовського Лева Сапіги та інших.

Король Сиґізмунд III Ваза, на його прохання, видав привілей, за яким прихильники унії не підлягали світському суду Речі Посполитої.

Герб Вага ІІ роду Потіїв

Шляхетський рід Потіїв гербу Вага ІІ.

• Батько Лев Патеєвич Тишкович (†1550) — син Патея (Іпатія) Тишкевича, дворянин королеви Бони, земський писар.
• Матір Ганна Лоза (Лозчанка) гербу Кораб — після смерті першого чоловіка вийшла заміж вдруге за каштеляна Смоленського Домініка Паца (бл. 1525 — †1579).
• Дружина — княжна Анна Головня-Острожецька (†1592) — з православного княжого роду Головнів-Острожецьких.

• сини

Ян (Іван) Потій — писар земський берестейський (1616), підсудок берестейський (1629)

Христофор Потій

+ Галшка Гулевичівна — фундаторка Київської братської школи

Петро Потій — суддя земський берестейський, мав 12 синів.

+ Зофія Казановська

Іван Михайло (Адам) Потій (†1666) — унійний єпископ Володимирський і Берестейський (1655—1666)

• доньки

Анна Потій

Олександра Потій — заміжня за Фридериком Подгороденським.

Катерина Потій — заміжня за Рафалом Лещинським.

• Твори Потія на Ізборнику (сучасною українською мовою) // Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т. — К., 2001. — Т. 2, Т. 3.
• Богословські твори Потія (старопольською оригінальною мовою)

За однією із версій на честь Іпатія Потія було названо село Потіївка Житомирської області.