Брацлав

Почалась ця боротьба в середині XIV ст. з приходом сюди військ князя Ольгерда і розтягнулась на декілька століть. Небожі Ольгерда — князі Коріатовичі (див. Федір Коріятович) — серед перших подільських замків наказали вибудувати твердиню на Бузі. Трапилась ця подія на початку 60-х років століття,

1395 р. інший литовський князь Вітовт завоював Поділля, відібрав брацлавський замок у Федора Коріатовича і віддав його Дмитру Корибуту разом з Вінницею, Соколом, Крем'янцем.

1442 р. Федір Острозький відібрав у князя Свидригайла все Поділля, а також Брацлав, Смотрич, Скалу та інші подільські замки.

У 1432 році (за іншими свідченнями — у 1434) Брацлав увійшов до складу Королівства Польського, але в 40-х роках XV ст. був повернений Литві. Починаючи з кінця XV ст., брацлавська фортеця стала епіцентром військових дій у Східному Поділлі.

1463 р. місто було спалене. Старостою тоді був князь Михайло Чарторийський.

У 1478 р. «татари много зла сотворили на Подолю і около Браславлю». Місто в результаті цього набігу було спалено, замок вдалося оборонити, обороною, хоч і без успіху, займався Михайло Васильович Клєванський[4].

Через Брацлав проходив соляний шлях із Кочубієва на Луцьк.

Під час війни з волохами йдучи на допомогу польському королю Яну I Ольбрахту, стояв тут військовим табором великий литовський князь Олександр I Ягеллончик, тоді було відновлено замок і відбудовано місто.

Найвідомішою подібною спробою був приступ Брацлава, здійснений 1551 року кримським ханом Давлет I Ґераєм («Перекопським царем», як іменував його літопис). Місто і замок були взяті з вини старостинського намісника Богдана Слупиці. Як пише з цього приводу сучасний історик, «з багатого міста залишились лише руїни, а з людного передмістя врятувалось ледве 200 чоловік». Вся шляхта і населення були забрані в полон.

1552 р. король Сигізмунд II Август наказав укріпити замок і поставити тут велику варту. Сигізмунд II Август послав у 1552 році пушкаря Жолдака укріпити Брацлавський замок, він зобов'язався це виконати за 28 тижнів. На роботах були задіяні 60 копачів і 40 ремісників, було затрачено на все 3177 злотих. Незважаючи на це, місто постійно руйнували татари, тому 1554 р. сеймики, суди та земські справи були перенесені до Вінниці. Від цього часу почався занепад міста.

Люстрація 1552 року. Замок знаходився між двома ярами, з однієї сторони яром Богу і з іншої — яром Пацовки. Замок знаходився на пагорбі — був кам'яний. Великий міст через Бог був збудований коштом зем'ян і міщан. 1552 р. старостою Брацлава був Корецький. Осель на той час було 730 , 7 грецьких церков, 1 костел. До замку належала рілля, на якій росло всіляке збіжжя та на дібровах вигодовувалася худоба, оленів, зубрів та лосів знаходилось тоді тут досить.

1616 р. старостою Брацлава був Валентій Александер Калиновський. В місті знаходилося 500 міських будинків, 40 шляхетських будинків, 5 будинків попівських, 18 жидів. 1606 р. на ґрунтах брацлавських було засновано містечко — Мацоха, яке мало 150 осель. Після Валентія Александра старостою був його син — Марцін (Мартин) Калиновський.

1654 р. відбулася битва між козаками у складі 12 тисяч під проводом Зеленіцького, Івана Богуна, Пушкаренка та з іншої сторони київського каштеляна Стефана Чарнецького та шляхтою. Козаки висадивши замок в повітря, зруйнували міст та спалили місто.

Брацлавські каштеляни

• Андрій князь Капуста, гербу власного
• Михайло Вишневецький, гербу власного
• Василь Загоровський г. Вреби
• Олександр Семашко гербу Лебідь
• Григорій кн. Сангушко, гербу власного
• Микола Семашко г.Лебідь (пом 1618)
• Ян Харленський г. Бонча пом (1625)
• Бартоломій Бадлібовський г. Дрия
• Гаврило Стемпковський г. Юноша (1628)
• Стефан Стемпковський (1662)
• Стефан Ледуховський г. Шалава
• Франциск Кориціньський г. Топор
• Вацлав Гулевич г. Новина
• Станіслав Конєцпольський г. Побог
• Ян Менціньський г. Порай
• Рафал Сарбієвський г. Правдич (пом 1715)
• Н. Оборський г. Рох (пом. 1728)

За умовами Люблінської унії 1569 — у складі Речі Посполитої

Брацлав на мапі 1554 р.

У 1569 році Брацлавщина стала Брацлавським воєводством у складі Речі Посполитої, Брацлав одержав магдебурзьке право, став центром воєводства.

У 1594 році сталося Брацлавське повстання. Під стінами брацлавського замку повстанці Северина Наливайка, яких підтримав місцевий війт Роман Тишкевич, напали на шляхетський табір і перебили немало «урядовців» Речі Посполитої. Через 4 роки Брацлав втратив статус воєводського центру, ці функції перешли до Вінниці.

Брацлавський замок відіграв неабияку роль в роки Визвольної війни Українського народу. Важко навіть перерахувати всіх історичних діячів, у той чи інший спосіб причетних до його історії в цей період. Серед них гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Петро Дорошенко, полковник Данило Нечай, кошовий отаман Іван Сірко, молдовський господар Дука і багато інших.

Згідно з міждержавними угодами другої половини XVII ст. більша частина Брацлавщини повинна була залишатись незаселеною. Замкові укріплення Брацлава тим часом занепадали.

25 серпня 1671 місто складалося з 2 частин. Нижнє місто було на полі і укріплене невеликим земляним валом і верхнє місто не дуже велике на вершині найвищого пагорба, по-козацьки сильно укріплене, з північної частини р. Буг, на сході глибока долина і на заході між нижнім і верхнім містом було широке озеро, з півдня по площині місто було укріплене земляним валом, ровом, та палісадом, якнайкраще фортифіковано. В місті було багато населення, у верхньому місті була одна церква і в нижньому 3, всі грецькі. Населення тільки козаки (українці). Нижнє місто піддалося нападу татар, які були тут розбиті, а решта втекли (за Ульріхом фон Вердумом).

1672 року Брацлав разом з Поділлям відійшов до Османської імперії, але уже через три роки був повернутий. 1674 польський король Ян III стояв під Брацлавом цілу зиму, незважаючи на сувору зиму в ту пору, татарський хан, стягнувши сюди багато війська, протримався, але після нападу на замок, його було вигнано, а Брацлав повернуто.

Брацлавське староство отримав на 50 р. князь Калікст Понінський, а потім віддав його Тадеушу Козловському.

1711 року Брацлав без бою було зайнято армією гетьмана Пилипа Орлика, під час його походу на Правобережжя проти московської влади.

У 1711–1712 рр. за наказом московської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя.

Люстрація 1789 р. описує вже нове місто. Резиденція дерев'яна, покрита ґонтом. На новому місці 26 єврейські будинки, крамниця, божниця, лазня. У Чернишівці — 53 оселі, Слобідка — 30, Пархилівка — 19, Павликівка — 16; 3 млини, солеварний майдан на 3 котли, фарний дерев'яний костел, шпиталь, 2 церкви.
До Брацлавського староства належало 21 село.

З 8 квітня 1793 року анексоване Російською імперією.

Наприкінці 19 ст. місто було дерев'яним, погано забудованим, постійно тут виникали пожежі: у 1810 — 3 рази, 1811 — 7, 1821 — 10. Місто колись було великим — до міста Мацохи. Видно було сліди давніх валів та рештки замку готичної архітектури. На пагорбі над Бугом при впадінні р. Пацовки було старе місто, де було 730 будинків, 7 церков і 1 костел. Мешканців тоді було 5344 осіб. В місті було 5 молитовних будинків та синагог, свічкова фабрика, броварня, гарбарня, аптека, 2 лікарі, 12 мурованих будинків і 618 дерев'яних.

Брацлавський замок ледь не відбудували в XIX столітті, коли імператор Микола І віддав відповідне розпорядження. Брацлав, який розташовувався на перетині стратегічних шляхів, зацікавив імператора; в 1832 році навіть був виконаний план майбутнього замку, проте цьому проекту не судилось здійснитись. Від старого ж замку до наших днів не залишилось нічого.

Місто входило до складу Української Народної Республіки. В серпні 1919 р. місто було звільнене від більшовицьких військ частинами Армії УНР під командуванням Юрія Тютюнника.[5] У вересні 1919 р. Другий корпус УГА (командир — полковник Арнольд Вольф) вів успішні бої проти денікінських військ у районі Брацлава (також Липівця, Немирова, Гайсина).

20 жовтня 1919 р. в напрямку Брацлав — Монастирище наступали частини ІІ-го Корпусу УГА спільно з частинами генерала Антіна Кравса. Місто було взяте, 2 рази червоні війська його відвойовували. 28 жовтня місто було взяте частинами УГА (при допомозі Бригади Українських Січових Стрільців).[6]

Брацлавська селищна рада

Після проголошення 24 серпня 1991 р., підтверджене результатами Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. Брацлав — в складі України.