Фельяни

Товариство друзів Конституції[4] (фр. Société des Amis de la Constitution), більше відомі як Фельяни (фр. Feuillants фр. вимова: [fœjɑ̃]) або Клуб фельянів (фр. Club des Feuillants) — політичне угрупування у Франції яке виникло під час Французької революції[5]. Воно виникло 16 липня 1791 року, коли ліві якобінці розділилися на помірних (фельяни), які прагнули зберегти положення короля та підтримали запропонований план Національних установчих зборів щодо конституційної монархії; і радикалів (якобінці), які хотіли б тиснути на продовженні прямих демократичних дій з повалення Людовика XVI. Це являло собою останню і найбільш енергійну спробу поміркованих конституційних монархістів спрямувати хід революції від радикальних якобінців[6].

Товариство друзів Конституції

Société des Amis de la Constitution
Країна  Франція
Голова партії Антуан Барнав
Александр Ламет
Адрієн Дюпор
Дата заснування 18 липня, 1791 (1791-07-18)
Дата розпуску 10 серпня, 1792 (1792-08-10)
Штаб-квартира Ру Сен-Оноре, Париж
Ідеологія модерантізм
консерватизм[1]
консервативний лібералізм[2]
конституційний монархізм[1]
Позиція центризм[3]
Друкований орган La Gazette
Прапор фельянів (1790)
Оголошення клубу про вибори, 1791.

Відомі фельяни: Лафайєт, Барнав, Дюпор, брати Ламети.

Назва - від монастиря ордену фельянів, в приміщенні якого члени клубу проводили свої засідання. Вони називали себе Amis de la Constitution. До повалення монархії (10 серпня 1792 року) фельяни були фактично правлячою партією. У березні 1792 року у відповідь на їх протидію війні з Австрією міністри фельяни були зміщені жирондистами. Заклеймовані їх противниками як роялісти, вони стали мішенню після падіння монархії. У серпні 1792 був опублікований список з 841 членів клубу[5] їх заарештували і судили за зраду. Барнав був гільйотинований 29 листопада 1793 року.

Назва збереглася протягом декількох місяців як образливий ярлик для помірних, роялістів і аристократів.

Примітки

  1. «Club of the Feuillants». Encyclopædia Britannica. https://www.britannica.com/topic/Club-of-the-Feuillants. Процитовано 5 квітня 2021.
  2. Austin Gill, ред. (1970). Life and Letters in France: The eighteenth century, by R. Fargher. Scribner. с. 204. «... A public career was now open to Chénier, as literary spokesman for the Feuillants the conservative liberal monarchists who , in December 1791, were the largest group in the Legislative Assembly. His devotion to liberty and the ....»
  3. Israel, Jonathan (2014). Revolutionary Ideas: An Intellectual History of the French Revolution from The Rights of Man to Robespierre. Princeton University Press. с. 222.
  4. Це була початкова назва Якобінського клубу до його радикалізації народження Республіки.
  5.  Hugh Chisholm, ред. (1911) «Feuillants, Club of the» // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. 10 Cambridge University Press p. 304 (англ.)
  6. Israel, Jonathan (2014). Revolutionary Ideas: An Intellectual History of the French Revolution from The Rights of Man to Robespierre. Princeton University Press. с. 204–207.

Джерела

  • Encyclopædia Britannica Eleventh Edition

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.