Фенцик Євген Андрійович

Євге́н Андрі́йович Фе́нцик (* 5 жовтня 1844(18441005) — †1903) закарпатський освітній діяч і письменник москвофільського напряму, греко-католицький священик.

Фенцик Євген Андрійович
Фенцик Євген Андрійович
Псевдо Владимир
Народився 5 жовтня 1844(1844-10-05)
Мала Мартинка, Свалявський район, Береґ, Угорське королівство, Австрійська імперія
Помер 5 грудня 1903(1903-12-05) (59 років)
Горінчово Мармароська жупа, Австро-Угорська імперія
Діяльність письменник
Мова творів Русинська і російська
Конфесія Католицька церква[1]

Видавець і редактор (з 1885) півмісячника «Листокъ», що друкувався мішаною російською і церковнослов'янською мовою, проте популярний «Додатокъ» друкувався мовою, зближеною до народної.

Фенцик писав поезії, (поема «Коріятович»), балади, оповідання та повісті з життя інтелігенції й духовенства: «Нищие духом», «Учитель Неборака», історична драма «Покорение Ужгорода»; деякі твори під псевдонімом Владимир.

Пам'ятник Євгену Фенцику в Ужгороді. Скульптор О. Мондич-Шиналі.

Автор шкільних підручників, публіцистичних статей.

Вибрані твори: «Собрание сочинений» (1932).

Див. також

  • Степан Фенцик — племінник Євгена Фенцика, священник та композитор, проугорський активіст.

Примітки

  1. Czech National Authority Database

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.