Фернандель

Справжнє ім'я Фернанделя — Фернан-Жозеф-Дезіре Контанден. Народився у Марселі, в родині аптекаря. Вже в п'ять років Фернан дебютував у марсельському театрі «Шав» у мелодрамах та пасторалях. В 1915 році Фернан взяв участь у великому конкурсі шансоньє-аматорів, який проводила паризька газета «Комедія». Він переміг понад 100 претендентів, зайнявши друге місце. Після цього молодий шансоньє став популярним.

З початком Першої світової війни Фернан Контанден був змушений покинути сцену — потрібно було заробляти на життя для всієї родини, тому що його батька забрали на фронт. Він працював у національному кредитному банку, Марсельському кредитному товаристві, на миловарному заводі. Але по вечорах Фернан продовжував навчання. Після того, як батько повернувся з війни, Фернан намагався стати офіціантом у шинку, що відкрили його батьки, але марно.

У 1921 році Фернан укладає перший контракт з кабаре «Ельдорадо» з Ніцци, згідно з яким отримує 110 франків на день. Того ж року він одружується з Анрієтті Манс. На афішах вперше з'являється його псевдо — Фернандель, яке було вигадано тещею Контандена й у перекладі значить «її Фернан».

З 1921 до 1923 рік Фернандель виступає з мандрівним театром, де виступає у водевілях, фарсах, оперетах. Але коштів для життя не вистачало й актор вимушений був піти працювати на миловарню.

Незабаром Фернанделя запрошують до відомого паризького театру «Бобіно». У 1930 році Фернанделя дебютує у кінофільмі «Біле та чорне». Після цієї стрічки він отримує роль одну за одною. Його герої — провінціали, туповаті солдатики, поліцейські, ярмаркові блазні. Але це спочатку, згодом Фернандель показав себе великим актором. Не всі ролі Фернанделя були комічними, є й зворушливі та сумні — Ізідор у фільмі «Обранець мадам Юссон», комівояжер у «Казимирі», Флорідор у «Мам'зель Нітуш», монах у «Червоний готель», митник у «Закон є закон».

Фернандель стає всесвітньовідомим, його запрошують для зйомок до Німеччини, Італії, Іспанії, Англії та США. Але незабаром з'являються конкуренти у комедійному жанрі — Бурвіль, Луї де Фюнес, Жак Таті. Тоді Фернандель починає шукати новий образ, нових персонажів. На деякий час таким стає гіньоль — похмура комедія із багатьма вбивствами та смертями. Першим таким фільмом Фернанделя стала «Летюча шафа», після якого актор знявся ще у 15 подібних фільмах.

З 1960-х років Фернандель дедалі рідше знімався у комедіях, виконував ролі у мелодраматичних фільмах. Разом із Жаном Габеном заснував власну кіностудію «Гафер» (Габен-Фернандель). Був продюсером трьох фільмів, записав декілька дисків власних пісень, які користувалися шаленим успіхом у публіки.

Помер від раку легень 26 лютого 1971 року у Парижі, похований на кладовищі Пассі.

• 1930 : Біле та чорне
• 1932 : Обранець мадам Юссон
• 1934 : Анжель
• 1936 : Франциск I
• 1937 : Оживлення (Regain) — Урбен Жедемюс
• 1937 : Шпунц (Le Schpountz) — Ірене Фабр на прізвисько «Шпунц»
• 1940 : Донька землекопа
• 1942 : Простак
• 1943 : Адріан
• 1948 : Летюча шафа
• 1950 : Казимир (Casimir) — Казимир
• 1950 : Вбивства? (Meurtres?) — Ноель Анекен
• 1951 : Топаз (Topaze) — Топаз
• 1951 : Червоний готель (L'Auberge rouge) — монах
• 1953 : Ворог суспільства № 1 (L'ennemi de public No 1) — Джо Кальвет
• 1954 : Мадемуазель Нітуш (Mam'zelle Nitouche) — органіст Селестен / композитор Флорідор
• 1958 : Закон є закон (La loi, c'est la loi) — Фердинанд Пастореллі, французький митник
• 1959 : Корова і в'язень / (La Vache et le Prisonnier) — Шарль Баї
• 1962 : Диявол і десять заповідей (Le diable et les dix commandements) — божевільний, який вважає, що він Бог
• 1963 : Кухарство на маслі (La Cuisine au beurre) — Фернан Жуван

• Орден Почесного легіону. 1955 рік.
• Медаль «За громадянські заслуги». 1955 рік.
• Премія Куртелена (багаторазово).

• 9346 Фернандель — астероїд, названий на честь актора[1].

• Jacques Lorcey, Fernandel, coll. " Ramsay cinéma ", Ramsey, Paris, 1990 (ISBN 2-85956-880-8)

• Фернандель // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.