Фернан Бродель

В даній праці автор наголошу на тому, що: «Першочерговим завданням сьогодні є зближення соціальних наук»[6]. При цьому необхідно, аби зближення соціальних наук було повним, без віддання переваги якійсь окремій науці. Науковці не повинні націлювати свою діяльність на пошук кордонів, що відділяли б одну науку від іншої, їхньою метою має бути пошук теоретичних орієнтирів, які б вказували шлях до спільних досліджень та проблем, які могли б їх зблизити. На думку Броделя, такими орієнтирами є математизація, аналіз відносин соціальних феноменів до географічного простору та довгочасова історична перспектива. «Про що не йшла б мова, про минуле чи майбутнє, чітке розуміння того, що соціальний час має багатоманітність форм, виявляється невід'ємним для загальної методології наук про людину». Змінність суспільної системи піддається описові з допомогою відповідних закономірностей — соціологічних, політологічних та інших, які мають ймовірнісний, статистичний характер (і тому до них можна застосовувати математичні методи).

З метою виявлення динаміки історичного розвитку, Ф. Бродель створив спеціальну теорію «історичного часу». Для історика час — початок і кінець всього. Розрізняв такі часи:

• час короткої тривалості, який відноситься в першу чергу до політичних подій

• час середньої тривалоті (циклічний час), який стосується зокрема, економічних циклів

• час великої тривалості («Longue duree»), характерний для суспільних структур і розвитку цивілізації

У своїй праці Бродель пише не про час, який вимірюється подіями, а про час, що вимірюється короткими хронологічними одиницями. Масштаб часу, що задається цим терміном, співвідноситься з ритмом повсякденного життя індивіда. Наприклад, газетні хроніки описують незначні події повсякденного життя: пожежі, злочини, катастрофи, ціни на зерно, театральні прем'єри тощо. Такі явища короткої тривалості* зустрічаються у всіх сферах життя. Історія, за Броделем, не має бути сукупністю політичних подій. З'являється новий спосіб історичного дослідження — дослідження циклів. Наприклад, використання циклу Кондратьева для різних часових проміжків.

Що ж стосується довготривалої перспективи, то це всього лиш один із можливих шляхів знайти спільну мову у взаємодії суспільних наук. Бродель наголошував, що у всіх проблемах, пов'язаних із довоготривалістю важливим є термін *структура*, оскільки він наголошує на тому, що структура — це історична реальність, яка є стійкою і повільно змінюється в часі. Деякі довготривалі структури є стійким елементом життя цілої послідовності поколінь. Проте досить складно виявити оці довгочасові структури. Дослідження довготривалих структур може ефективно здійснюватися у випадку, коли історик змінить весь стиль і установки, направленість мислення, готовність прийняти нову концепцію соціального. Історію можна зрозуміти лише аналізуючи її в просторі повільної історії. Так, саме поняття «longue duree» (час довгої тривалості) розглядалося Броделем як таке, що відрізняє історію від інших наук, та є притаманним лише історії. «Longue duree» виражає ідею неперервності, єдності, цілісності людської історії.

Мета праці — пов'язати капіталізм, його розвиток, засоби зі світовою історією. Книга складається з трьох розділів: «Переосмислюючи матеріальну та економічну історію», «Ігри обміну», «Час світу». — відповідно три лекції, прочитані Ф.Броделем в університеті Джонса Гопкинса в 1976 році. Розглядаючи 4 століття світової історії, французький соціолог аналізує постійну гру глибинних тенденцій до рівноваги та її порушення у тривалій історичній перспективі. Він виходить з існування принаймні двох світів — двох життєвих укладів: з одного боку — доіндустріальна економіка, що означилася існуванням жорсткого і нерухомого механізму примітивної економіки з локальним і обмеженим, але сильним ростом сучасних економічних структур, та ринкова економіка і капіталізм з іншого. Матеріальне життя (повсякденність), як одна з сторін життя суспільства, це імпульси, спонукання, стереотипи, способи дії, типи зобов'язань, що змушують до дії. Згідно з Броделем, по відношенню до ринків та суб'єктів обміну, існує 2 рівні ринкової економіки:

• нижчий поверх (ринки, лавки, торговці)
• верхній поверх (ярмарки, біржі)

До XVIII ст. ринкова економіка та капіталізм залишається в меншості, більша сфера людських дій охоплювалася матеріальним життям. Аналізуючи розвиток механізмів обміну в Європі та за її межами, Бродель доходить висновку, що Європейська економіка розвивається переважно на вищому рівні, з чим автор пов'язує її швидкий розвиток. Обмін за межами Європи різниться досить широко: від функціонування ярмарок та бірж у Японії та країнах Малайзійського архіпелагу, та до примітивних економік. Узагальнюючи сказане, Бродель зображує схему впливу повсякденності на економіку: повсякденне матеріальне життя >>>ринкова економіка>>>капіталізм.

Другий розділ присвячений «Іграм обміну». Ринкова економіка — частина обширного цілого, зв'язуючий елемент між виробництвом та споживанням. До XIX ст. вона становила більш/менш щільний прошарок між повсякденним життям та капіталізмом. Однак ринок не є досконалим зв'язком між виробництвом і споживанням, є не повним. Капіталізм же використовується для позначення іншої діяльності. Досвід минулого трансформується у теперішнє, наповнює його. Капіталіст — це людина, яка управляє включенням капіталу у безперервний процес виробництва. Ринкова економіка є обміном двох сторін:

• 1. повсякденний ринковий обмін (місцева торгівля, обмін на невеликій відстані) — має регулярний, передбачуваний, рутинний характер, є відкритим для торговців (ринок містечка);
• 2. обмін, що прагне скритися від гласності, контролю.

Відповідно є два типи обміну — приземлений, підкорений (public market) та обмін вищого порядку, складний, що прагне до панування (privat market). Другий, відповідно є сферою капіталізму. Капіталізм неможливий без підтримки суспільства, є реальністю соціального та політичного порядку, елементом цивілізації. У третьому розділі даної праці — «Час світу» автор вводить розрізнення між двома типами економіки: світова економіка та світ-економіка. Поняття світ-економіки він запозичує у Іммануїла Валлерстайна. Світова економіка — це економіка світу в цілому, ринок всього світу.

Світ-економіка (Weltwirtschaft) це економіка лише деякої частини нашої планети в тій мірі, в якій утворюється економічно єдине ціле (напр. Середземномор'я XVI ст). світ економіки характеризується такими трьома моментами: географічний простір, полюс або центр (панівне місто), складається з ряду концентрично розміщених зон (центр>>>середня зона>>>проміжна зона>>>периферія(залежна територія)).

Зміщення центру характеризується боротьбою, економічними кризами, зіткненням інтересів. У епосі можуть співіснувати декілька світ-економік, пов'язаних обмеженими обмінами. Бродель виділяє дві фази світової історії:

1. фаза економік, що створюються і домінують містами (до сер XVIII ст);
2. фаза національних економік.

Національна економіка — політичний простір, що перетворюється державою у зв'язаний уніфікований економічний простір, діяльність різних частин якого може бути об'єднана в межах одного напряму. Вперше претендувати на домінуючу роль у світовій економіці (фактичне ототожнення з нею) стала Англія. Автор докладно описує цей процес.

Підсумовуючи процес розвитку капіталізму, французький соціолог зазначає, що:

• природа капіталізму залишається без змін: капіталізм базується на використанні міжнародних ресурсів та можливостей, існує у світовому масштабі, прагне світового панування;
• капіталізм спирається на монополії;
• капіталізм не поширюється на всю економіку, зайняте працею суспільство, не заключає їх у замкнуту та досконалу систему.

Капіталізм виростає переважно на вершинних видах економічної діяльності чи принаймні прагне до вершин. Це — зона високих прибутків.

• Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV—XVIII ст. / Пер. з фр. Григорій Філіпчук. — К.: Основи, 1997. ISBN 966-500-215-5
• Ідентичність Франції. Книга 1. Простір та історія / Пер. з фр. Світлани Глухової. — К.: Вид-во Жупанського, 2013. ISBN 978-966-2355-39-0
• Ідентичність Франції. Книга 2. Люди і речі / Пер. з фр. Світлани Глухової. — К.: Вид-во Жупанського, 2014. ISBN 978-966-2355-47-5
• Ідентичність Франції. Книга 3. Люди і речі / Пер. з фр. Світлани Глухової. — К.: Вид-во Жупанського, 2017. ISBN 978-966-2355-77-2

• Динамика капитализма/ г. Смоленск,'Полиграмма', 1993
• История и общественные науки. историческая деятельность Философия и методология истории. М., 1977.
• Материальная цивилизация, экономика и капитализм, XV—XVIII вв. / Пер. с фр. Л. Е. Куббеля; вступ. ст. и ред. Ю. Н. Афанасьева. 2-е изд., М.: Весь мир, 2006. ISBN 5-7777-0358-5
• Что такое Франция? -М.: Издательство имени Сабашниковых, 1994; в 3 т. (т.1. Простраство и история; т.2. Люди и вещи; т. 3. Крестьянская экономика) ISBN 5-8242-0016-5