Ринкова економіка

Ринкова економіка — економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок. На ринку з досконалою конкуренцією, коли дії окремого продавця або покупця не спричинюють впливу на інших, узгоджувальним механізмом попиту і пропозиції виступає ринкова ціна. Ринкова ціна формується як середня ціна на певний товар за період, в підсумку багаторазових угод між покупцями і продавцями

Економічна наука
Категорія • Портал

Підвищення ринкової ціни сигналізує про перевищення попиту на ринку над пропозицією товару, що є сигналом для підприємців збільшити пропозицію товару, а для покупців — зменшити його споживання, перейшовши на інші товари (товари-замінники, або субститути).

Зниження ринкової ціни товару означає перевищення пропозиції над попитом, що є сигналом для продавців знизити обсяг його пропозиції (для виробників — знижувати обсяги його виробництва), а для покупців — збільшити обсяг його споживання.

Таким чином, реакції покупців і продавців на середню ринкову ціну врівноважують попит і пропозицію на ринку, що дає підстави говорити про саморегулювання ринкової економіки як про її найважливішу принципову особливість.

Одним з перших, ідею про саморегулювання ринкової економіки висунув засновник сучасної економічної теорії, шотландський економіст XVIII ст. Адам Сміт, який говорив про існування «невидимої руки ринку». Подібні думки висловлював французький економіст XIX ст. Фредерік Бастіа, якому належить вислів: «Париж нагодований!», який він вигукнув, коли усвідомив, що постачання продовольства до Парижу є достатнім і регулярним без будь-якого централізованого планування. Ідея саморегулювання ринкової економіки знайшла розвиток у концепції спонтанного порядку, яка є однією з базових для Австрійської школи економіки.

Визначення

Ринкова економіка — форма економічної організації, за якої узгодження дій здійснюється на основі взаємодії на ринках вільних приватних виробників і вільних індивідуальних споживачів.

Ринкова економіка — соціально-економічна система, що розвивається на основі приватної власності і товарно-грошових відносин. Ринкова економіка спирається на принципи свободи підприємництва і вибору.

Ринкова економіка — економіка, організована на основі ринкової саморегуляції, за якої координація дій учасників здійснюється державою, а саме законодавчою та судовою владою безпосередньо, а виконавчою тільки опосередковано, шляхом запровадження різних податків, зборів, пільг тощо. Це економіка, в якій тільки рішення самих покупців, постачальників товарів і послуг визначають структуру розподілу.

З позиції історії бізнесу ринкова економіка — економічна система, що спрямовується і регульована механізмом стихійних ринкових трансакцій в інституційному середовищі і пануванні відповідних інститутів.

Попит і пропозиція

Ринкова економіка спирається на цінову систему, щоби сигналізувати суб'єктам ринку про коригування виробництва та інвестицій. Формування цін залежить від взаємодії попиту та пропозиції для досягнення або наближення рівноваги, коли ціна одиниці на певний товар або послугу знаходиться в точці, коли попит на товар дорівнює пропонованій кількості.

Уряди можуть втручатися, встановлюючи або цінові розрізи на конкретних ринках (наприклад, закони про мінімальну заробітну плату), або застосовувати фіскальну політику для відмовлення певної поведінки споживачів або для подолання зовнішніх ринкових факторів, породжених певними угодами. Існують різні точки зору на роль влади як в регулюванні, так і в керуванні ринковою економікою, а також у вирішенні соціальних нерівностей, що виникають на ринках. По суті, ринкова економіка вимагає, щоби цінова система, на яку впливають попит та пропозиція, існувала як основний механізм розподілу ресурсів незалежно від рівня регулювання.

Право власності

Для того, щоби ринкова економіка ефективно працювала, уряди повинні встановити чітко визначені та обов'язкові до виконання права власності на активи та капітальні товари. Однак права власності безпосередньо не означають права приватної власності, а ринкова економіка не передбачає існування приватної власності на засоби виробництва. Ринкова економіка може часто залучати різні види кооперативних або автономних державних підприємств, які отримують товари та сировини на ринках капіталу. Ці підприємства використовують ринкову систему вільних цін для розподілу товарів капіталу та робочої сили[1]. Крім того, існує багато видів ринкового соціалізму, де більшість капітальних активів перебувають у суспільній власності, а ринки розподіляють ресурси між компаніями, що належать до суспільної власності.[2]

Принципи ринкової економіки

Ринкова економіка — економіка, заснована, на принципах:

  • підприємництва;
  • різноманіття форм власності на засоби виробництва;
  • ринкове ціноутворення;
  • договірних відносин між господарюючими суб'єктами (людьми, підприємствами та інше);
  • обмеженого втручання держави в господарську діяльність;
  • присвоєння додаткової вартості

Одним з досягнень ринкової економіки прийнято називати рівність, рівні можливості, хоча насправді можливості визначає соціальний стан.

На думку ряду економістів, «ринок», під чим прийнято розуміти засновану на свободу договору, ціноутворенні по закону попиту і пропозиції і зустрічному обороті грошової маси (тобто товарно-грошова ринкова система) являє собою не більш ніж одну з історично обумовлених і історично минущих форм товарообміну і товаророзподілу.

Теоретична основа ринкової економіки

Теоретичною основою ринкової економіки є мікроекономічна модель ринку з досконалою конкуренцією. У цій моделі ринок з досконалою конкуренцією досягає рівноваги між попитом і пропозицією завдяки ціновому механізму. Коливання ринкової ціни є ціновими сигналами для учасників ринку.

Французький економіст Леон Вальрас (1834—1910) математично довів можливість досягнення одночасної рівноваги на багатьох ринках.

Поява теорії вільних ринків

У 1970-х роках економісти Чиказького університету, в тому числі нобелівський лауреат М. Фрідман, сформулювали тезу про те, що вільні ринки — найефективніший механізм розподілу ресурсів і ризиків. Більшість розвинених країн у 1970-1980-х роках лібералізували ринки, що призвело до їх вибухового зростання. Вважалося, що втручання держави в економіку повинне бути мінімальним.

Фрідріх фон Гаєк, представник Австрійської школи економіки, так визначив альтернативу вільному ринку у своїй останній книзі «Згубна самовпевненість» (1988):

«Суперечка про ринковий порядок і соціалізм є суперечкою про виживання — ні більше, ні менше. Дотримання соціалістичної моралі призвело б до знищення більшої частини сучасного людства і зубожіння основної маси тих, хто б залишився.»[3]

Характерні риси

Економічні реформи та ринкова економіка

Сутністю усіх без винятку успішних реформ у новій та новітній історії, є максимальне наближення умов ведення господарської діяльності до умов ринкової економіки, звільнення економіки від податкового та регуляторного тиску з боку держави.

Економісти та політики-реформатори сформулювали основні принципи реформ у Вашингтонському консенсусі.

Наприклад, три основні складові успішних економічних реформ у Грузії:

Економісти про ринкову економіку

Людвіг фон Мізес у своїй фундаментальній праці "Людська діяльність: Трактат з економічної теорії" пише:

Ринкова економіка, підпорядкована суверенітету споживачів, виробляє продукцію, яка робить життя індивіда більш приємним. Вона намагається задовольнити попит індивіда на більший комфорт. Саме за це апостоли насильства зневажають капіталізм. Вони шанують героїв, руйнівників і вбивць, і зневажають буржуа і його психологію дрібного крамаря (Зомбарт). В даний час людство пожинає сходи, насіння яких були посіяні цими людьми.

Критика ринкової економіки

Основне обґрунтування необхідності державного втручання у роботу ринкового механізму його опонентами, є неспроможність ринку (фіаско ринку) у вирішенні деяких соціальних питань. Разом з тим, питання нездатності держави у вирішенні питань неспроможності ринку, також є неоднозначним.

Див. також

Джерела

Література
  • Становлення ринкової економіки в Україні (проблеми і перспективи) / В. С. Марцин; Львів. комерц. акад. — Л. : Коопосвіта, 1999. — 284 c. — Бібліогр.: 236 назв.

Посилання

Джерела
  1. Culley, Jennifer R. (7 червня 2013). A Glossary of Political Economy Terms2013176Paul M. Johnson. A Glossary of Political Economy Terms. Auburn, AL: Auburn University Last visited February 2013. Gratis URL: www.auburn.edu/∼johnspm/gloss/. Reference Reviews 27 (5). с. 22–23. ISSN 0950-4125. doi:10.1108/rr-02-2013-0039. Процитовано 10 квітня 2020.
  2. Bockman, Johanna (26 липня 2011). Markets in the Name of Socialism. Stanford University Press. ISBN 978-0-8047-7566-3.
  3. Хайек Ф. А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. — М.: Изд-во "Новости"при участии изд-ва «Catallaxy», 1992. − 304 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.