Фолис Йосип

Народився 28 жовтня 1862 р. с. Новий Кропивник Дрогобицького повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія.

Батько — Михайло Фолис († 1907), греко-католицький священик у с. Старий Кропивник, син Тимофія Фолиса, коваля з с. Бунова у Перемиському повіті (тепер Яворівський район Львівської обл.) та Терези Шиманської.

Мати — Олена Фолис, донька Івана Ганкевича, греко-католицького священика в с. Братковичі Перемиського повіту (тепер Городоцький район Львівської області) та Рейх Олени.

Є вагомі підстави вважати, що дружина Йосифа Марія з Курбасів (1869—1893) була родичкою Леся Курбаса.

Родина Фолисів пов'язана сімейними зв'язками із знатними у Галичині родинами, зокрема Ганкевичів, Курбасів, Подолинських, Людкевичів, Онишкевичів, П'ясецьких, Мельників, Рудницьких, Лінинських, Турянських, Білинських. Братом Йосифа був Євген Фолис (1876—1947) — підполковник (Oberstleutnant) Цісарсько-королівського гусарського полку № 10, визначний спортсмен (кінний спорт) Австрії, який у 1908 та 1912 роках встановлював світові рекорди в Чемпіонаті світу, його племінницею була Олена Лотоцька (1894—1975) — багатолітня очільниця Союзу Українок Америки.

В 1892 року у подружжя Фолисів народився син Михайло — у майбутньому січовий стрілець, розстріляний польською владою у 1919 р. на Цитаделі у Львові.

З 1894 р. о. Й. Фолис призначений парохом села Скнилова під Львовом. Скнилів став тією парохією, на якій о. Фолис закріпився до кінця свого життя, де й похований на сільському цвинтарі.

На надгробному пам'ятнику на могилі о. Йосифа Фолиса у Скнилові викарбувано: «Тут спочиває о. ЙОСИФ ФОЛИС — парох Скнилова, посол до австрійського парламенту і фундатор. Помер дня 9.Х.1917 р., проживши 58 літ. В. Й. П.». Проте вказаний вік не відповідає дійсності, оскільки архівні дані (м. Львів, ЦДІАЛ) підтверджують 1862 рік народження.

• здобував освіту священика у Відні у 1881—1885 роках;
• душпастирська праця розпочалася у 1885 р. Після висвячення у 1887 році займав різні священичі посади на парохіях Бродівського та Золочівського повітів;
• член Товариства св. апостола Павла під покровительством Митрополита Андрея Шептицького;
• член правління читальні «Просвіта»;
• член громадської ради і голова ради місцевої школи в Скнилові;
• член товариства «Сокіл», спілки господарсько-торговельної «Єдність», «Братства тверезості» у Скнилові;
• створив громадську організацію Львівського повіту, яка влилася цілим складом у «Селянську Раду» під проводом о. Григорія Гірняка з Винників;
• заступник голови Комісії, яка управляла фондом вдів і сиріт по священиках Львівської архиєпархії (з 1905 до 1908 р. включно);
• займався розпарцелюванням земельних маєтків та поділом землі поміж місцевих громадян, набуту частину цієї ґрунтової маєтності призначив на рільничу фундацію;
• 1911 р. на ювілейний день Т. Шевченка жертвував 14 моргів землі товариству «Сільський господар»;
• член Головної ради товариства «Сільський господар». У Скнилові під Львовом це товариство розпочало організацію постійної садівничо-городничої школи на землях, які подарував о. Й. Фолис. Своє майно (68 моргів поля і 10 моргів саду з господарськими будівлями в с. Скнилові) о. Й. Фолис перед смертю записав теж на товариство «Сільський Господар»;
• разом з соратниками заснував товариство «Провидіння» у Львові для поради і допомоги емігрантам;
• фундатор будівництва нової церкви в Скнилові, яка була знесена у зв'язку з розбудовою летовища.

Галицькі часописи «Руслан», «Діло» та інші називали Й. Фолиса визначним просвітнім організатором та діячем в краю, великим національно-демократичним генієм, а земельну пожертву на товариство «Сільський Господар» називали «княжим даром».

У 1907 р. о. Йосиф Фолис став послом (депутатом) до Ради державної від двомандатного 64 виборчого округу (судові повіти Львів, Винники, Городок, Щирець — без сіл Вербіж, Кагуїв і Гонятичі) вигравши з великою перевагою вибори до австрійського парламенту. Повторно виграв вибори від цього округу і в 1911 році.[1]

Член парламентської фракції «Український клуб». Й. Фолис був одним з найвпливовіших політичних діячів того часу, відстоюючи у парламенті українські інтереси, зокрема, 20 червня 1907 р. рішуче виступив проти тенденційно проведених виборів до Ради державної, на яких була зменшена кількість мандатів, «припадаючих Русинам», розвінчує підтримку русофільства, в промові у справі фінансових проектів уряду 21 жовтня 1913 р. він вимагав провести дискусію до вирішення галицької сеймової виборчої реформи, а також висунув вимогу усунення польського панування на українській землі.

Йосиф Фолис мав великі зв'язки у вищих колах Відня, зокрема у Військовому міністерстві, що стало у пригоді під час підготовки до збройної боротьби за українську державу. Він очолив політичний конспіративний «Комітет трьох», який організовував збройне перебрання влади у Галичині українцями, що вилилося згодом у Листопадовий зрив 1918 р. У комітет крім нього самого (після смерті Й. Фолиса до складу комітету увійшов Іван Кивелюк) входили Лонгин Цегельський та Василь Панейко.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Кость Левицький. Історія політичної думки Галицьких українців в 1848—1914. — Львів: Друкарні оо. Василіан у Жовкві. — 1926. — 736 с.
• Українські політики. Сильвети наших давніх послів і політичних діячів 1907—1914 рр. / Кость Левицький. — Діло. — 1937, — Ч.2. — 108 с.
• Сохоцький І. Що дала Греко-католицька церква та духовенство українському народові. — Філадельфія, 1951. — 105 с.
• Родинний портрет в історичній оправі / Н. П. Коваль-Кіндратович. — Львів: Видавництво Львівської Політехніки, 2012. — 468 с. — ISBN 978-617-607-269-0

• Фолис Осип // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 1987. — 1000 екз.

1. Kurzbiografie Folys (Folis), Josef (Josip)