Кагуїв
Кагу́їв — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Населення становить 384 особи. Орган місцевого самоврядування — Миколаївська міська рада (Львівська область).
село Кагуїв | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Львівська область |
Район/міськрада | Стрийський район |
Громада | Миколаївська міська громада (Львівська область) |
Код КАТОТТГ | UA46100110090010214 |
Облікова картка | с. Кагуїв |
Основні дані | |
Засноване | 1615 |
Населення | 384 |
Площа | 0,483 км² |
Густота населення | 795,03 осіб/км² |
Поштовий індекс | 81630[1] |
Телефонний код | +380 3241 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°34′15″ пн. ш. 23°53′42″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
294 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 81600, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Миколаїв |
Карта | |
Кагуїв | |
Кагуїв | |
Мапа | |
Географія
Село розташоване на північному заході Миколаївського району, за 9 кілометрів від райцентру. На околиці Кагуїва протікає річка Щирка. Неподалік від села є залізнична станція «Черкаси», а також автодорога Щирець – Миколаїв.
Історія
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[2].
Пам'ятки
Сільська дерев'яна церква святої Параскеви з нетиповим розташуванням вхідних дверей (у південній стіні бабинця, що характерно для буковинських та давніх галицьких храмів), походить із 1464 року. У 1718 році церква отримала привілей від воєводи інфлянтського і власника села Пйотра Єжи Пребендовського. За час свого існування храм Параскеви неодноразово реставрувався й перебудовувався, тож нині датується 1847 роком. Як свідчить напис над дверима церкви, у 1942 році на вершечку храму перебудовано ліхтар — на вужчий і нижчий. А з 1962 року церква стояла замкненою до 1989 року, коли тут знову почали відправляти літургії.
Примітки
- Довідник поштових індексів України. Львівська область. Миколаївський район
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 154 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
Посилання