Фонвізіна Наталія Дмитрівна

Батько - Дмитро Якимович Апухтін (1768 рік - 1838 рік), поміщик, предводитель костромського дворянства. Мати - Марія Павлівна Фонвізіна (1779 - 1842 рік), двоюрідна сестра Фонвізіна Михайла Олександровича. У вересні 1822 року Наталя Дмитрівна вийшла заміж за генерала М. А. Фонвізіна. У грудні 1825 року, коли Фонвізін був заарештований, незважаючи на вагітність, Наталія поїхала за ним до Петербурга. Їй навіть вдалося добитися побачення з чоловіком. Приїхала до Чити в березні 1828 року. Слідом за чоловіком переїхала в Петровський завод в 1830 році. У Петровському заводі народила двох дітей, які померли в ранньому віці. За указом від 8 листопада 1832 року М. А. Фонвізін був відправлений на поселення в Єнісейськ. Спочатку місцем їх поселення був призначений Нерчинськ. Родичі Фонвізіних виклопотали їм дозвіл на Єнісейськ. Фонвізіни прибутку в Єнісейськ 20 березня 1834 року. У Єнісейську Фонвізіна займалася перекладами, шиттям, першої в місті почала вирощувати квіти. 3 березня 1835 року Фонвізіним було дозволено переїхати у Красноярськ, в 1837 році в Тобольськ. У 1850 році в Тобольську домоглася побачення в тюрмі з Ф. М. Достоєвським, Михайлом Васильовичем Петрашевським та іншими петрашевцами. Від Петрашевського дізналася, що її син Дмитро також належав до кола петрашевців. Надавала петрашевцям допомогу. Пізніше Достоєвський описав цю зустріч так:

"У Тобольську, коли ми в очікуванні подальшої долі, сиділи в острозі, дружини декабристів ублагали наглядача і влаштували з нами таємне побачення. Ми побачили цих великих страдниць, добровільно пішли за своїми чоловіками в Сибір. Вони кинули всі: знатність, багатство, зв'язки та рідних, всім пожертвували для найвищого морального обов'язку. Ні в чому неповинні, вони в довгі 25 років перенесли все, що перенесли їх засуджені чоловіки. Побачення тривало годину. Вони благословили нас в новий шлях, перехрестили і одарили Євангелієм - єдина книга, дозволена в острозі. 4 роки пролежало воно під моєю подушкою на каторзі. Я читав її іноді й іншим. По ній вивчив читати одного каторжника ". [1]

З цим Євангелієм Достоєвський не розлучався все своє життя.

Фонвізіна Н.Д. 1840-і роки. Худ.Знаменський М.С.

Виїхала з Тобольська 15 квітня 1853 року. Прибула до Москви 11 травня 1853 року. Фонвізіна оселилися в підмосковному маєтку Мар'їно. Після смерті Фонвізіна 22 травня 1857 року 52-річна М. Д. Фонвізіна поєднувалася шлюбом з 59-річнім декабристом Пущина. У 1859 році Іван Пущин помер. Її будинок у Мар'їно, а потім у Москві завжди славівся прівітністю І гостінністю, у ньому знаходив притулок друзі (тут помер у 1865 році декабрист Бобрищев-Пушкін Павло Сергійович). Після смерті Пущина Наталія Дмитрівна Фонвізіна переїхала з Мар'їна до Москви. В останні роки життя була паралізована. Она померла 10 жовтня 1869 року і була похована на кладовищі Покровського монастиря. Могила не збереглася.

Наталя Дмитрівна Фонвізіна вважала себе прообразом пушкінської Тетяни Ларіної і тому ототожнювала себе з цим літературним персонажем, підписуючи іноді листа: «Тетяна». І. І. Пущину вона писала: «Ваш приятель Олександр Сергійович, як поет, прекрасно і вірно схопив мій характер, палкий, мрійливий і зосереджений в собі, і чудово описав перший його прояв при вступі в свідоме життя».[2]

Дмитро (26 серпня 1824 - 30 жовтня 1850) - студент Петербурзького університету, петрашевець, помер в Одесі; Михайло (4 лютого 1826 - 26 листопада 1851) - відставний підпоручик лейб-гвардії Преображенського полку, помер в Одесі; в Петровському заводі народилися і померли Богдан, Іван (1832 - 1834).[3]

• В.А. Павлюченко. В добровольном изгнании. - М.,"Наука", 1986. (рос.)
• Марк Сергеев. Подвиг любви бескорыстной. - М.,"Молодая гвардия", 1976,с. 110 - 145 (рос.)
• Зильберштейн И.С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобразительное искусство», 1988

• В.Рогоза. Была ли жена двух декабристов Наталия Фонвизина-Пущина прототипом Татьяны Лариной?(рос.)