Фонвізіна Наталія Дмитрівна

Фонвізіна Наталя Дмитрівна (уроджена Апухтина) (1 квітня 1803 (1805) — 10 жовтня 1869 року) — дружина декабриста, генерал-майора М. А. Фонвізіна, пішла за чоловіком у Сибір. Після його смерті вдруге вийшла заміж за декабриста Пущина.

Фонвізіна Н.Д. 1833 рік. Акварель Бестужева

Біографія

Батько - Дмитро Якимович Апухтін (1768 рік - 1838 рік), поміщик, предводитель костромського дворянства. Мати - Марія Павлівна Фонвізіна (1779 - 1842 рік), двоюрідна сестра Фонвізіна Михайла Олександровича. У вересні 1822 року Наталя Дмитрівна вийшла заміж за генерала М. А. Фонвізіна. У грудні 1825 року, коли Фонвізін був заарештований, незважаючи на вагітність, Наталія поїхала за ним до Петербурга. Їй навіть вдалося добитися побачення з чоловіком. Приїхала до Чити в березні 1828 року. Слідом за чоловіком переїхала в Петровський завод в 1830 році. У Петровському заводі народила двох дітей, які померли в ранньому віці. За указом від 8 листопада 1832 року М. А. Фонвізін був відправлений на поселення в Єнісейськ. Спочатку місцем їх поселення був призначений Нерчинськ. Родичі Фонвізіних виклопотали їм дозвіл на Єнісейськ. Фонвізіни прибутку в Єнісейськ 20 березня 1834 року. У Єнісейську Фонвізіна займалася перекладами, шиттям, першої в місті почала вирощувати квіти. 3 березня 1835 року Фонвізіним було дозволено переїхати у Красноярськ, в 1837 році в Тобольськ. У 1850 році в Тобольську домоглася побачення в тюрмі з Ф. М. Достоєвським, Михайлом Васильовичем Петрашевським та іншими петрашевцами. Від Петрашевського дізналася, що її син Дмитро також належав до кола петрашевців. Надавала петрашевцям допомогу. Пізніше Достоєвський описав цю зустріч так:

"У Тобольську, коли ми в очікуванні подальшої долі, сиділи в острозі, дружини декабристів ублагали наглядача і влаштували з нами таємне побачення. Ми побачили цих великих страдниць, добровільно пішли за своїми чоловіками в Сибір. Вони кинули всі: знатність, багатство, зв'язки та рідних, всім пожертвували для найвищого морального обов'язку. Ні в чому неповинні, вони в довгі 25 років перенесли все, що перенесли їх засуджені чоловіки. Побачення тривало годину. Вони благословили нас в новий шлях, перехрестили і одарили Євангелієм - єдина книга, дозволена в острозі. 4 роки пролежало воно під моєю подушкою на каторзі. Я читав її іноді й іншим. По ній вивчив читати одного каторжника ". [1]

Оригінальний текст (рос.)
"В Тобольске, когда мы в ожидании дальнейшей участи, сидели в остроге, жены декабристов умолили смотрителя и устроили с нами тайное свидание. Мы увидели этих великих страдалиц, добровольно последовавших за своими мужьями в Сибирь. Они бросили все: знатность, богатство, связи и родных, всем пожертвовали для высочайшего нравственного долга. Ни в чем неповинные, они в долгие 25 лет перенесли все, что перенесли их осужденные мужья. Свидание продолжалось час. Они благословили нас в новый путь, перекрестили и оделили Евангелием - единственная книга, позволенная в остроге. 4 года пролежало оно под моей подушкой в каторге. Я читал ее иногда и другим. По ней выучил читать одного каторжного".

З цим Євангелієм Достоєвський не розлучався все своє життя.

Фонвізіна Н.Д. 1840-і роки. Худ.Знаменський М.С.

Виїхала з Тобольська 15 квітня 1853 року. Прибула до Москви 11 травня 1853 року. Фонвізіна оселилися в підмосковному маєтку Мар'їно. Після смерті Фонвізіна 22 травня 1857 року 52-річна М. Д. Фонвізіна поєднувалася шлюбом з 59-річнім декабристом Пущина. У 1859 році Іван Пущин помер. Її будинок у Мар'їно, а потім у Москві завжди славівся прівітністю І гостінністю, у ньому знаходив притулок друзі (тут помер у 1865 році декабрист Бобрищев-Пушкін Павло Сергійович). Після смерті Пущина Наталія Дмитрівна Фонвізіна переїхала з Мар'їна до Москви. В останні роки життя була паралізована. Она померла 10 жовтня 1869 року і була похована на кладовищі Покровського монастиря. Могила не збереглася.

Літературний прототип

Наталя Дмитрівна Фонвізіна вважала себе прообразом пушкінської Тетяни Ларіної і тому ототожнювала себе з цим літературним персонажем, підписуючи іноді листа: «Тетяна». І. І. Пущину вона писала: «Ваш приятель Олександр Сергійович, як поет, прекрасно і вірно схопив мій характер, палкий, мрійливий і зосереджений в собі, і чудово описав перший його прояв при вступі в свідоме життя».[2]

Діти

Дмитро (26 серпня 1824 - 30 жовтня 1850) - студент Петербурзького університету, петрашевець, помер в Одесі; Михайло (4 лютого 1826 - 26 листопада 1851) - відставний підпоручик лейб-гвардії Преображенського полку, помер в Одесі; в Петровському заводі народилися і померли Богдан, Іван (1832 - 1834).[3]

Примітки

  1. Фонвізіна Н.Д. Архів оригіналу за 20 червня 2011. Процитовано 11 лютого 2011.
  2. Наталья Дмитриевна Фонвизина. Архів оригіналу за 20 червня 2011. Процитовано 11 лютого 2011.
  3. Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М.В.Нечкиной. - М., "Наука", с.186

Джерела

  • В.А. Павлюченко. В добровольном изгнании. - М.,"Наука", 1986. (рос.)
  • Марк Сергеев. Подвиг любви бескорыстной. - М.,"Молодая гвардия", 1976,с. 110 - 145 (рос.)
  • Зильберштейн И.С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобразительное искусство», 1988

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.