Фортеця Дідімотейхо

Фортеця розташована на вершині пагорба, з видом на місто Дідімотейхо, річку Ерітропотамос і дорогу до Константинополя, це один з найважливіших замків візантійської епохи у Фракії та на Балканах.

За словами історика VI століття Прокопія Кесарійського, відбудова стін Дідімотейхо відбулася за правління Юстиніана I. Замок пережив кілька тривалих облог. Фортечні укріплення були зміцнені під час правління Костянтина V у 751 році[2].

У 1206 р. фортецю (відому як Демотика) обложив болгарський цар Калоян, який скористався розпадом Візантійської імперії. Пізніше фортецю окупувала Латинська імперія. У 1303 р., з відновленням візантійської влади були відремонтовані та зміцнені мури фортеці. Це підтверджується використанням будівельних матеріалів та методами будівництва, які дозволяють припустити, що візантійці володіли фортецею і в пізніший період імперії[3][4].

У жовтні 1352 р. під час візантійської громадянської війни 1352–1357 рр. Іоанн V Палеолог за військової підтримки Сербії під командуванням Градислава Бориловіча брав участь у битві з військами Іоанна VI Кантакузиноа (за підтримки османського бея Орхана I) під стінами фортеці. Численніші османи перемогли сербів, і Кантакузин зберіг владу, тоді як Палеолог втік до контрольованого Венеційською республікою Тенедоса. За завищеними даними Кантакузина, в битві загинуло близько 7000 сербів, тоді як Нікефорос Грегорас (1295–1360) зазначив такі втрати як 4000 осіб. В цій битви османи вперше великими силами воювали на континентальній частині Європи. Фортеця була захоплена османами в 1361 році і втратив своє стратегічне значення[5][6].

В замок приїхав поранений після військової поразки Михаїл IX в 1305 роціт Тут народилися імператори Іоанн III Дука Ватац (1193 р.) та Іоанн V Палеолог (1332 р.), який тут був коронований імператором у 1341 році[7].

За наявними даними король Швеції Карл XII утримувався османами в цій фортеці під домашнім арештом. Під час османського володіння фортецею укріплення не були належним чином збережені, і до 1848 р. були в руїнах. На руйнування вплинули зокрема обстіли укріплень російськими військами, які захоплювали місто в ході двох російських -турецькі війн 1828–29 та 1877–78 рр.[8][9][1][2]

Увечері 10 серпня 2020 р. на території фортеці спалахнула суха трава, що призвело до маштабної пожежі, яка була ліквідована силами місцевої пожежної служби[10][11][12].

Стіни фортеці мають довжину 1 кілометр і досягають висоти 12 метрів. Загалом в фортеці було 24 веж. На окремих вежах розташовувались монограми візантійців або декоративно-символічні візерунки. В фортеці є сорок печер, в скалах, на яких її побудовано, що використовувались як склади для води та їжі, а також як житло[2][13].

Центральні ворота фортеці, відомі як Калеські ворота, оточені п'ятигранними вежами, що були реконструйовані за Юстиніана І. Західні ворота, що виходять до річки, уціліли з візантійських часів та містять менші ворота поруч із вежею, які були добудовані в османські часи. Всередині фортеці були житлові приміщення, а також є низка постізантійських будівель, зокрема церква Святої Катерини, каплиця, собор Святого Афанасія (1834 р) та церква Христа Спасителя (1846 р.)[14][15].

Існує легенда про невдалу облогу хрестоностями фортеці у 1205 році. Весною-літом 1205 р. війська на чолі з Генріхом Фландрським спробували захопити фортецю, жителі якої відмовилися здатися. Фортеця була пошкоджена обстрілом з катапульт, а її захисники почали страждати від голоду і спраги. Тож напередодні П'ятидесятниці місцеві жителі помолившись в храмі, розташованому в фортеці, взяли ікони і вийшли на її мури, після чого сонячний день перетворився на хмарний, почалась злива, яка затопила навколишну місцевість, втопивши багатьох нападників[16].