Фортеця Діярбакир

План Діярбакира 16 століття Матраксі Насух

Сур оточений міськими стінами. Східна половина зображеного тут стінного міста (Сур) була знищена в 2015—2016 роках під час курдсько-турецького конфлікту. Зараз західна половина (2017) зноситься.

Фортеця Діярбакир споруджена з каменю, чорного базальту та вапняного суглинку, і пройшла незліченну кількість оновлень; базальтові укріплення надзвичайно міцні, і це одна з причин того, що структура залишалася відносно недоторканою понад 2000 років. Стіни мають численні написи на внутрішніх стінах міста (форту), які свідчать про історію міста Діярбакира[2].

Нині фортецю Діярбакир можна розділити на дві частини — стіни міста (Dişkale) та цитадель (İçkale).

Більшість цих стін побудовані з традиційними стилями кладки та будівництва; вежі складаються з 2—4 поверхів і товщиною 4,4 метра на першому поверсі, а на більш високих поверхах стають тоншими[2].

Плани замку розкривають домінування двох різних будівельних стилів, круглого та чотирикутного. Встановлено, що 65 з початкових 82 веж досі залишаються на зовнішній стіні міста, та 18 веж цитаделі. Фортецю згодом реконструювали, ремонтували та збільшували[2].

Фортецю Діярбакир уперше побудували 297 року нашої ери римляни. У 349 році нашої ери стіни значно розширилися за наказом імператора Констанція II. Протягом наступних 1500 років ці стіни розширювалися та укріплялися за допомогою вулканічних порід з навколишнього регіону. На стінах є чотири головні брами та 82 вежі[3]. Головними воротами фортеці є: Ворота Даг (Гірські), Ворота Шанлиурфи, Ворота Мардіни та Єні (Нові).

Вежі в Діярбакирі були побудовані в основному римлянами, а згодом реконструйовані османами, коли вони захопили місто в 15—16 століттях. Під час поразки Сефавідів при Діярбакирі османи поруйнували стіни гарматами і тому їх довелося перебудувати. Сьогодні стіни значною мірою непошкоджені і утворюють кільце навколо старого міста, яке має окружність понад 5 км. Стіни заввишки понад 10 м і товщиною близько 3—5 м. У 1930 році частина стіни була знесена[4].

З 2000 по 2007 року, почалися роботи по збереженню пам'ятки під час перебування на посаді мера Ферідуна Челіка, що виступав за відновлення стін фортеці. Будинки, які були побудовані прямо на стіні, були вилучені, стіни почищені та поруч із стінами відведено парк[5].

Останнім часом війна між турецькою армією та курдськими партизанами призвела до пошкодження фортеці та навколишніх пам'яток, порушивши плани уряду зберегти історичну фортецю та залучити туристів до Діярбакира[6]. Близько третини історичного Старого міста навмисно знищила турецька держава після закінчення сутичок, що безповоротно пошкодило древнє місто. Хоча стіни та сама фортеця колись порівнювались із Великою Китайською стіною[7], коли у 2015 році спалахнули війни[8], стіни фортеці впали, разом з мечеттю, двома церквами та будинками багатьох мирних жителів, змусивши їх покинути деякі райони.

Уряд Туреччини та ЮНЕСКО спільно розпочали реконструкцію та збереження, і мали намір завершити її протягом двох років, починаючи зі знесення частини міста[8][9]. 4 липня 2015 року ЮНЕСКО включила до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО фортецю та культурний ландшафт садів Гевсель[10].

• 
  Міська стіна
• 
  Стіни
• 
  Написи
• 
•