Фофудія

Фофудія, також фофуддя[джерело?] (дав.-рус. фофудиɪа, рос. фофудья) — східна коштовна тканина, з якої виготовлявся імператорський одяг. За літописами, цар Леон у 912 р. надарував Олегових послів «златом. и паволоками. и фофоудьами», давши їм відрізи цих тканин. Наступний раз фофудія згадується в літописному оповіданні про перенесення мощів святих князів Бориса та Гліба, близько 1115 р., коли кидали в народ шматками різних тканин, в тому числі і фофудіями. Окрім того, фофудія означала одяг, відповідний єврейському ефоду (amiculum humerale), одягу первосвященика. За словами Михайла Максимовича, вже в XII ст. замість фофудії стали використовувати оксамити.

Двір візантійського імператора
Никифор II Фока в фофудії
Це стаття про історичний термін. Про інтернет-мем див. Фофудія (мем).

Етимологія

Слово походить від давньоруського дав.-рус. фофудиıa, за посередництвом російського рос. фофудья. Срезневський вважав, що давньоруське дав.-рус. фофудиıa, у свою чергу, походить від грецького грец. φουφουδότης.[1] За Фасмером, слово дав.-рус. фофудиıa (ПВЛ, Сузд. літоп. під 1115 р.) було запозичене з сер. грец. *φουφούδιον, яке штучно реконструйовано на основі сер. грец. ῥένδαν φουφουδωτην καλην ἤγουν χλαμύδα βασιλικην χρυσῆν …[2]

Зараз в живій українській мові вживаються три форми цього слова.

  • фофудія. Це професійний переклад з давньоруської під редакцією професора філології, фахівця з давньої української літератури, отримав схвалення Шевченківського комітету[3].
  • фофуддя. Ця форма викликає заперечення[4], зустрічається в основному у працях істориків[5].
  • фофудья. Суржик, копія російського слова, але досі вживається досить часто.

Сучасність

У наш час «фофудія» стала своєрідним інтернетним феноменом, мемом. В колах деяких прихильників українського Живого Журналу, а останнім часом й поза його межами, слово набуло особливого значення. Воно використовується останнім часом у висміюванні російського шовінізму, нео-імперіалізму, псевдопатріотизму, фанатичної українофобії, сліпого заперечення української незалежності, нації, історії тощо.

Див. також

Примітки
  1. «фофудиıa» // И. И. Срезневскій. Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ. Изданіе Отделения русскаго языка и словесности Императорской Академіи Наук. Томъ третій. — СПб., 1912. — Столбец 1357. (існує декілька перевидань, зокрема ISBN 5-212-00353-9)
  2. Слово: фофудья // Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
  3. Джерело: Літопис руський / За Іпатським списком з давньоруської переклав Леонід Махновець. Відповідальний редактор Олекса Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с.
    • Махновець Леонід Єфремович (* 1919 — † 1993) — український літературознавець, історик, археолог, перекладач, бібліограф. Доктор філологічних наук (1966). Лауреат Шевченківської премії (1990) за підготовку і випуск видання «Літопис руський».
    • Мишанич Олекса Васильович (* 1933 — † 2004) — член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор. Керівник відділу давньої і класичної української літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
    • Над перекладом Літописа руського Леонід Махновець працював 37 років (з 1951 по 1988)
  4. Слова, що закінчуються на -ддя, в українській мові середнього роду (знаряддя, приладдя, погруддя тощо), і ніколи не мають давньогрецького походження
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.