Олег

Оле́г — чоловіче ім'я. Було одним із дохристиянських імен Рюриковичів, потім протягом тривалого часу не використовувалося. Повернулося в ужиток наприкінці XIX ст. Жіноча форма — Ольга.

Олег
Особове ім'я
Стать чоловіче ім'я
Значення можл. «святий, священний»
Походження можл. від староскандинавського — Hélgi
Жіноча форма Ольга
По батькові чол Олегович
По батькові жін Олегівна
Іменини 3 жовтня, 16 травня
Іншими мовами:
біл. Алег (Алежык, Алежка, Алесь)
рос. Олег (Олежек, Алик)
Пошук статей
у Вікіпедії		 які починаються з імені
містять ім'я
У дужках наведено зменшені форми
 Олег у Вікісховищі

Українські зменшені форми — Олько, Олежик, Олежка, Олежа, Олежко.

Етимологія

Норманська версія

За найпоширенішою версією, ім'я Олег (дав.-рус. Ольгъ) — слов'янізована форма скандинавського імені Гельгі (норв. Hailaga, швед. Hélgi), утвореного від helgi («святий», «священний»)[1]. Заміна початкового *hel- на ol- могла відбутися відповідно до фонетичних законів східнослов'янських діалектів (пор. прасл. *elenь > укр. і рос. олень, грец. Ἑλένη > укр. Олена).

Існують й інші версії походження імені. Польський мовознавець Станіслав Роспонд у своїй роботі «Структура та класифікація східнослов'янських антропонімів» відносить ім'я Олег до ряду інших східнослов'янських антропонімів, а саме «до іменних архетипів, що не зустрічаються де-небудь в іншому місці». «Деякі з цих архетипів — пише Роспонд, — підтверджуються античними джерелами… Сюди ж варто додати неправильно визнані нордичними форми Олег ', Ольга, Ігор, Г'лѣб', Улѣб', Дулѣб'». Давньоруське Ольгъ також порівнюють з лит. Alg, жін. рід Alga («дар», «винагорода»), звідки походить і Algirdas («Ольгерд»)[джерело?].

Слов'янська версія
  • Відомі слов'янські слова «льгк», «ольгчити», «ольгчатися», «льгота», «вольгота», «вольготний», що вказує на таке значення імені Олег — вільний; той, хто звільняє[джерело?].
  • У слов'янських мовах зафіксовані імена Oleg (Oley) (чеськ. у 1088 р.), Olek (Welek), топоніми Ologast, Wolegast, Wolgast та ін.[2].
  • У руських билинах згадується ім'я Вольга чи Волх.
  • Невідомо жодного випадку, коли хтось із числе́нних руських Олегів звався б у будь-якому джерелі «Гельґі», чи, навпаки, якийсь відомий у джерелах Гельґі був відомий у руських літописах як «Олег»[джерело?].
  • Жодне скандинавське джерело нічого не знає про Віщого Олега. Натомість, слово «віщий» має спільний корінь зі слов'янськими словами «звіщати», «провіщати», «вість», «звістка»[джерело?].

Балтська версія

Існують імена литовського походження, що мають той же корінь: Ольгерд, Ольгимонт (у латиській та литовській мовах у формах «Algirdis», «Algimantas»). Cлово «algas» у балтських мовах означає «винагорода»[джерело?].

Ця версія пояснює спорідненість «Олег» із скороченою формою імені «Алік», «Аля»[джерело?].

Історія

Незважаючи на те, що Олег Брянський (у хрещенні Леонтій, у чернецтві Василій) був канонізований ще в XIV ст., саме ім'я Олег не вважалося канонічним: на відміну від таких дохристиянських руських імен як Борис і Гліб, які стали православними зразу після канонізації князів Бориса і Гліба (у хрещенні Романа і Давида). У Російській імперії воно повернулося до вжитку тільки наприкінці XIX ст., пов'язане зі зростанням інтересу до давньоруської історії. Олегом назвали одного з синів великого князя Костянтина Костянтиновича.

Іменини

Відомі носії

Див. також

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. Гедеонов С. А. Варяги и Русь. М., 2005, с. 182—185

Джерела
  • Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей. Словник-довідник. — 2005. — C. 84.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.