Фоєрберг Шарль Ісакович

Шарль Фоєрберг народився і виріс у Чернівцях. Батько загинув на фронті, мати — Регіна Сумирівна Фоєрберг — виховувала синів одна[2]. Тяга до театру проявилася в юному віці і багаторазово посилилася під час гастролей в місті театру ляльок Сергія Образцова, коли відбулося його знайомство з Зіновієм Гердтом[3]. Шарль в Чернівцях грав у самодіяльному театрі ляльок під керівництвом Берти Іллівни Брандман, навчався в трикотажному ПТУ, читав вірші народному артисту СРСР Дмитру Журавльову в холі готелю...[2]

1963 року, отримавши запрошення від земляка, друга дитинства і на той момент режисера Донецького державного театру ляльок Сергія Єфремова, переїхав до Донецька. Дебют відбувся 18 листопада, в день народження, у виставі «Телевізор доктора Айболита» на сцені Палацу Металургів міста Єнакієве.[2] Працюючи на професійній сцені, Шарль Фоєрберг розкрився «як актор дивовижної чарівності, майстер імпровізації, що полонив публіку творчою фантазією та дотепністю. Шарль Фоєрберг — актор школи вистави»[4].

З 1963 по 1972 роки працював в Донецькому обласному театрі ляльок, де входив в основний кістяк акторського складу театру[5], потім в Харківському театрі ляльок під керівництвом Віктора Афанасьєва. Спільно з Елеонорою Смирновою випускав курс лялькарів в Харківському інституті мистецтв ім. І. Котляревського[6].

1982 року Шарль Фоєрберг переїхав з Харкова до новоутвореного Київського міського театру ляльок під керівництвом заслуженого артиста України Сергія Єфремова[3] [4] Спершу працював актором, відтак 19 років суміщав акторство з посадою заступника директора театру[7][3].

Помер від серцевого нападу 13 вересня 2014 року в Києві після закінчення Всеукраїнського фестивалю театрів ляльок «Прем'єри сезону»[8]. Похований на Байковому кладовищі.

10 квітня 2015 року, через півроку після смерті Шарля Фоєрберга, його син, економіст Ігор Знаменський, посеред вулиці вбив заступника директора театру ляльок В'ячеслава Старшинова, якого звинувачував у доведенні до смерті свого батька шляхом звільнення з посади. Знаменський був засуджений до 9 років позбавлення волі. Про причини вбивства та його передісторію пізніше він написав у своїй книзі «Моя сповідь»[9][10].

• 1994 — Заслужений артист України;
• 1994 — Моновистава Шарля Фоєрберг в постановці Сергія Єфремова «Все буде добре» — лауреат премії «Київська пектораль» в категорії «Найкращий спектакль для дітей»;
• 2003 — лауреат премії «Київська пектораль» в категорії «За вагомий внесок у театральне мистецтво»[17][18].

• Про своє «рідкісне» для Чернівців ім’я Шарль Фоєрберг говорив, що маму звали Регіна, тітку — Сабіна, бабусю — Жанетта, внука — Фред. При цьому, французьке ім'я Шарль його тітонька вимовляла на німецький манер — «Шарлі»[3]
• Першим режисером Шарля Фоєрберга став Сергій Єфремов. Їх спільний творчий шлях почався в Чернівцях в самодіяльному театрі, потім — професійна сцена в Донецьку. Творча співпраця тривало аж до останніх днів життя в стінах Київського муніципального театру ляльок[6]
• Моновистава «Все буде добре» Шарль Фоєрберг грав на різних мовах, серед яких — українська, німецька, угорська[3] Спектакль гастролював в Німеччині, Швейцарії, Австрії, Угорщини, Польщі, Португалії, Мексиці.

• Шарль Фоєрберг на сайті Київського муніципального академічного театру ляльок (укр.)