Франсуа Мансар

Син простого тесляра, походив з ремісничого стану. Тому доброї освіти просто не міг отримати. Він був шостою дитиною в родині, де було семеро дітей. Рід був відомий через те, що дав декілька будівельників і провінційних скульпторів-декораторів. Батько помер у 1610 році, коли Франсуа Мансару було дванадцять років. Мати вийшла заміж вдруге за аптекаря.

У період 1612-1617 рр. працював разом із братом Жерменом Гюльтером (будівельником і скульптором) в місті Ренн. У період 1618-1621 рр. перебрався до свого дядька в місто Тулуза, де працював разом із родичем на будівництві мостів. Отримав навички роботи в скульптурі і практичному будівництві, котрі тоді мало розрізнялись між завданнями світськими чи сакральними за призначенням.

Кар'єру архітектора розпочав як помічник відомого майстра, архітектора Соломона де Броса, що будував Люксембурзький палац у Парижі.

План добудов Мансара в замку Блуа сірим кольором (ліворуч)

Першою самостійною роботою Мансара як архітектора був фасад церкви фельянів в Парижі (зруйновано).

Його твори сподобались маркізу Гастону Орлеанському, брату короля Людовика XIII. І деякий час він працював у його замку Бальруа. Потім йому доручили добудову в середньовічному замку Блуа. Завзятий архітектор встиг збудувати лише північне крило палацу, як його відсторонили від робіт. Намагання зробити найкраще спонукало архітектора ламати збудоване, якщо був знайдений ліпший варіант за попередній і вже не відповідав його задуму. Будівельні роботи Мансара занадто багато коштували і від його послуг відмовилися. Це значно зменшило коло його замовників.

Сучасники скаржилися, що замовником архітектора міг бути лише турецький паша, так багато грошей потребували його проекти і будівельні роботи.

Серед замовників архітектора був і могутній кардинал Мазаріні. Ненависть до Мазаріні згодом перенесли і на архітектора, чим сильно підірвали його авторитет.

Особливістю будівництва Франції 17 ст. був абсолютизм, могутній контроль з боку короля і влади. Він та його оточення були також головними замовниками будівельних робіт. Тому набравши моці і влади, король Людовик XIV відмовився від послуг Мансара і наблизив до себе його головного конкурента — Луї Лево, який будував палац в Версалі. Мансар з 1640-х рр. розпочав працювати для жіночого монастиря Валь де Грас. Але і тут йому відмовили, коли витрати на міцний фундамент перетнули попередньо заплановану грошову суму. Монастир і церкву добудовували вже після смерті Мансара, хоча й за його проектами. Будівництво продовжив архітектор Жак Лемерсьє.

Більшість робіт Мансара безжально перебудували і сплюндрували. Зразком зрілої манери архітектора вважають палац Мезон-Лафіт (1642 — 1650 рр). До того ж він не був перебудованим пізніше. Заміський палац збудований для президента парламенту міста Париж Рене де Ланглея. У його плані літера П, але палац відкритий з усіх боків. Особливо виразні парковий і фасад на парадний двір. Службові приміщення розмістили на 1-му поверсі. Мансар зберіг високі дахи різної висоти, що вважалося досить красивим і доречним дощової пори. Палац доповнював стриманий, але елегантний сад бароко.

Гравер Жак Ріго. двір замку Блуа з добудованим палацом архітектора Франсуа Мансара,

План замку Бельруа, спроектованого Мансаром.

• фасад церкви Фельянів, Париж
• замок в Бальруа для Гастона Орлеанського з 1626 р.
• перебудова середньовічного замку Блуа з 1635 р.
• готель де Тулуз, Париж
• палац Мазаріні, Париж
• палац Мезон-Лафіт для Рене де Ланглей
• церква абатства Валь де Грас, Париж з 1640-х рр.

• 
  Замок Блуа. Барокове крило Гастона Орлеанского, прибудоване Мансаром
• 
  Фасад церкви Валь де Грас, Париж.
• 
  Палац Мезон - Лафіт.
• 
  Фасад готелю де Тулуз у минулому

• Сейченто
• Архітектура бароко
• Абсолютизм

• Anthony Blunt: François Mansart and the Origins of French Classical Architecture. Somerset Publications, New York 1941.
• Allan Braham, Peter Smith: François Mansart. Zwemmer, London 1973, ISBN 0-302-02251-1 (Studies in architecture. Nr. 13).