Франце Кідрич

Франце Кідрич (словен. France Kidrič; 23 березня 1880(18800323), Ратанська Вас, Австро-Угорщина (нині громада Рогашка-Слатина, Словенія) — 11 квітня 1950, Любляна , Соціалістична Республіка Словенія) — словенський історик літератури, літературознавець, прешеренознавець, теоретик і есеїст, педагог. Ректор Люблінського університету. Доктор філософських наук. Професор. Академік. Голова Словенської академії наук і мистецтв (1945—1950).

Франце Кідрич
Народився 23 березня 1880(1880-03-23)[1]
Ратанська Вас, Рогашка Слатина, Словенія
Помер 11 квітня 1950(1950-04-11)[1] (70 років)
Любляна, Соціалістична Республіка Словенія, СФРЮ
Поховання цвинтар Жале
Країна  Австро-Угорщина
 Югославія
Діяльність історик літератури, славіст
Alma mater Віденський університет
Заклад Віденський університет
Ступінь доктор філософських наук
Членство Словенська академія наук та мистецтв і Сербська академія наук і мистецтв
Нагороди
 Франце Кідрич у Вікісховищі

Біографія

До 1906 року вивчав славістику та філософію у Віденському університеті, там само захистив докторську дисертацію. З 1908 р. працював бібліотекарем.

Займався історією літератури. У 1919 році розпочав дискусію про роботу П. Трубара «Церква Орднинга» (Cerkovna ordninga), в якій автор підняв питання про євангельське учення і християнську церкву.

До початку Першої світової війни Кідрич жив і працював у Відні. З 1910 року читав лекції зі славістики у Віденському університеті.

У 1920 році повернувся до Словенії, де почав роботу в якості професора стародавньої словенської літератури в Люблянському університеті. З 1925 року читав також лекції з порівняльної літератури. Тричі був деканом філософського факультету, у 1923/24 р. — ректор Університету Любляни.

У 1921 році був одним із засновників Наукового гуманітарного товариства в Любляні, а в 1938 році — Словенської академії наук і мистецтв.

Під час Другої світової війни був одним з організаторів в університеті осередку Визвольного фронту Словенії, за що зазнав переслідувань, сидів у тюрмах, втік за кордон. Після закінчення війни повернувся в Любляну.

У 1945—1950 — президент Словенської академії наук і мистецтв.

Дійсний член Сербської академії наук і мистецтв (з 1947). У 1948 році через хворобу залишив викладацьку діяльність.

Працював директором Інституту літератури при академії (нині Інститут словенської літератури та літературознавства).

Похований на кладовищі Жале (Любляна).

Наукова діяльність

Займався вивченням давньої словенської літератури і поезії Франце Прешерена і Станко Враза, а також історії словенського протестантизму. Його робота відрізнялася лаконічністю й гарним знанням закордонних джерел.

Ф. Кідрич вважається першим прешеренознавцем Словенії, одним із засновників наукової історії літератури в країні, концептуально і методологічно вплинув на багато поколінь студентів і фахівців, творець наукової школи.

Автор близько 400 статей, переважно в галузі художньої і наукової творчості в Словенії.

Нагороди
  • Премія імені Франце Прешерена (1950)

Вибрана бібліографія
  • Revizija glagolskih cerkvenih knjig (1906)
  • Die protestanische Kirchenordnung der Slovenen im 16. Jahrhundert (1919)
  • Zgodovina slovenskega slovstva od začetkov do Zoisove smrti (1938)
  • Bibliografski uvod v zgodovino reformacijske književnosti (1927)
  • Zgodovina slovenskega slovstva (у 4 т., 1929—1938)
  • Dobrovský in slovenski preporod njegove dobe (1930)
  • Korespondenca Janeza Nepomuka Primca (1934)
  • Prešeren I. Pesnitve — pisma (1936)
  • Prešeren 1800—1838. Življenje pesnika in pesmi (1938)
  • Zoisova korespondenca I—II (1939—1941)
  • Korytkova smrt in ostalina (1947)
  • Prešernov album (1950)
  • Darko Dolinar, ur. Izbrani spisi (3 т.)

Література
  • Словенськи биографски лексикон, Љубљана, САЗУ.

Посилання

Примітки
  1. Proleksis enciklopedija — 2009.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.