Французький Союз

	Union française ; Французький Союз
	Співдружність держав
Прапор	Герб
	Девіз; Liberté, égalité, fraternité; (Свобода, рівність, братерство)
	Гімн; La Marseillaise
	Розташування Французький Союз
Столиця	Париж
Мови	французька
Державний устрій	Співдружність держав
Історичний період	Холодна війна
- Четверта республіка	26 жовтня 1946
- Деколонізація	П'ята республіка
Валюта	Французький франк; CFA франк; CFP франк; Французький індокитайський піастр
Попередник	Наступник
	Тимчасовий уряд Французької республіки
	Французька колоніальна імперія
Французька Спільнота
Французька Гвінея
Королівство Лаос
Держава В'єтнам
Північний В'єтнам
Королівство Камбоджа

Францу́зький Союз (фр. Union française) — колишнє державне утворення у складі французької метрополії (Четверта Французька республіка) та колоніальних володінь Франції після Другої світової війни. Столицею співдружності держав був Париж.

Історія

Французький союз був створений згідно конституції Франції від 27 жовтня 1946 року (Четверта Республіка). В констиуції говорилося, що де-факто французьких колоній не було, але Франція, заморські департаменти та території об'єдналися з ціллю створення Французького Союзу, або єдиної Франції.

Метою цього союзу було «освоєння заморських територій в більшій Франції, де проживають громадяни Франції, для поширення французької культури.» У той час як англійська колоніальна система мала місцеві колоніальні уряди, які в кінцевому результаті перетворилися на окремі національні уряди; Франція намагалася створити єдиний уряд під Французькою Державою[1].

Насправді, колоніальні райони мали лише французьке представництво, тож вся влада залишилася в самій Франції і, таким чином, була централізованою. Колонії мали місцеві збори, але вони мали лише обмежену місцеву владу. Натомість, вихідці із заморських територій у столиці Франції створили власні елітні кола, називаючи себе еволюціонерами[2].

В листопаді 1954 року алжирський народ розпочав збройне повстання проти французького панування, яке переросло в справжню війну за незалежність Алжиру. Повстання вибухнули майже в усіх колоніях Африки, розуміючи що мир утримати не вдасться, у 1958 році Франція робить спроби у створенні Французької співдружності, згідно якої члени спільноти були наділені великою автономією, під контролем Франції були лише оборона, фінансова система, національна безпека та закордонні відносини[3].

Див. також

Примітки

Cooper, Frederick. «French Africa, 1947–48: Reform, Violence, and Uncertainty in a Colonial Situation.» Critical Inquiry (2014) 40#4 pp: 466—478.(англ.)
Charles-Robert Argeron, La décolonisation française, Armand Colin, Paris, 1994, p. 73.(фр.)
Simpson, Alfred William Brian (2004). Human Rights and the End of Empire: Britain and the Genesis of the European Convention. Oxford University Press. p. 285. ISBN 0199267898(англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Cooper, Frederick. «French Africa, 1947–48: Reform, Violence, and Uncertainty in a Colonial Situation.» Critical Inquiry (2014) 40#4 pp: 466—478.(англ.)

[2] Charles-Robert Argeron, La décolonisation française, Armand Colin, Paris, 1994, p. 73.(фр.)

[3] Simpson, Alfred William Brian (2004). Human Rights and the End of Empire: Britain and the Genesis of the European Convention. Oxford University Press. p. 285. ISBN 0199267898(англ.)