Франц Ернст Нейман

Франц Ернст Нейман (нім. Franz Ernst Neumann; 11 листопада 1798(17981111) — 23 травня 1895) — був німецьким фізиком, метеоорологом та математиком. Батько вченого-медика Ернста Неймана і математика Карла Неймана.

Франц Ернст Нейман
нім. Franz Ernst Neumann
Народився 11 вересня 1798(1798-09-11)
Йоахімсталь, Бранденбург, Барнім, Священна Римська імперія
Помер 23 травня 1895(1895-05-23) (96 років)
Кенігсберг, Німецька імперія
Поховання Q1499598?
Країна  Німецька імперія
Національність німець
Діяльність фізик, математик, викладач університету, кристалограф, мінералог, доброволець
Alma mater Берлінський університет імені Гумбольдтів, Єнський університет імені Фрідріха Шиллера, Кенігсберзький університет, Університет Мартіна Лютера
Галузь фізика, математика, кристалографія, мінералогія, теологія, природничі науки, метеорологія
Заклад Берлінський університет імені Гумбольдтів, Університет Мартіна Лютера
Посада ректор
Звання професор, приват-доцент
Ступінь доктор філософії[1] (1825)
Вчителі Християн Самуель Вейс[2]
Аспіранти, докторанти Густав Роберт Кірхгоф[3], Georg Hermann Quincked[4], Альфред Клебш[5], Oscar Emil Meyerd[6], Louis Saalschützd[7], Вольдемар Фогт[8] і Friedrich Heinrich Albert Wangerind[9]
Членство Прусська академія наук[10], Петербурзька академія наук[10], Геттінгенська академія наук[10], Австрійська академія наук, Австрійська академія наук[10], Лондонське королівське товариство[10], Французька академія наук[10], Urburschenschaftd, Національна академія деї Лінчеї[10], Баварська академія наук[10] і Academy of Sciences of the Institute of Bolognad
Батько Franz Ernst Neumannd[10]
У шлюбі з Wilhelma Neumannd[10] і Florentine Hagend
Діти Карл Готфрід Нейман[11][10], Ернст Нойманн[11][10], Friedrich Julius Neumannd[11][10] і Luise Neumannd[11][10]
Родичі Karl Gottfried Hagend[11][10], Henning Alexander Kahldend[10] і Friedrich Wilhelm von Kannenbergd
Нагороди

honorary doctor of the University of Königsbergd (1844)
 Франц Ернст Нейман у Вікісховищі

Біографія

Франц Ернст Нейман народився 11 вересня 1798 року в Йоахімсталі був сином розлученої графині Шарлотти Фридерике Вільгельміни фон Меллін і їх керуючий маєтком Франц Ернст Нейман. У 1817 році закінчив гімназію в Берліні і вступив до Берлінського університету, де спочатку (за бажанням батька) вивчав богослов'я, але потім став вивчати природничі науки і математику в Єні, повернувшись до Берліна в 1819 році. Його ранні роботи були в основному присвячені кристалографії і в 1826 році він був запрошений приват-доцентом на кафедру фізики і мінералогії при університеті в Кенігсберзі, де в 1828 році він став екстраординарним, а в 1829 році — ординарним професором мінералогії і фізики. Його дослідження 1831 року питомої теплоємності призвели до формулювання закону Неймана.

Чудові роботи, переважно з теоретичної та математичної фізики, зробили ім'я Неймана відомим, а його видатний лекторський талант залучав в Кенігсберг безліч слухачів. Навколо Неймана згрупувалася ціла школа фізико-математиків, з лав якої вийшли багато із знаменитих вчених Німеччини.

Роботи Неймана стосувалися головним чином теорії світла і електрики. Явища поляризації світла та подвійного променезаломлення були розглянуті ним у припущенні, що коливання ефірних часток відбуваються у площині поляризації; отримані результати, абсолютно незгодні з результатами, отриманими Френелем, що линули з протилежного припущення (площина коливання частинок і площина поляризації взаємно перпендикулярні), змусили багатьох учених схилитися на бік припущення Неймана.

З робіт Неймана з електрики найбільш чудова теорія індукції і електродинамічних дій, викладена в 1845 році в його статті «Die mathematischen Gesetze der inducirten elektrischen Ströme» («Abhandl. d. Berl. Akad.», 1845; перевидано в 1889 р Оствальдом). Ця теорія довгий час панувала в науці про електрику.

З інших його робіт видаються твори по теплопровідності, визначенні теплоємностей і т. д. вельми відомі його курси математичної фізики: «Vorlesungen über die Theorie des Magnetismus» (Лейпциг, 1881), «Theoretische Optik» (Лейпциг, 1885), «Ueber die Theorie d. Elasticität» (Лейпциг, 1885) і «Theorie D. potentiales» (л., 1887) та ін.

З 1838 року перебував іноземним членом-кореспондентом Санкт-Петербурзької академії наук. Іноземний член Лондонського королівського товариства (1862),[12] Мюнхенської академії наук (1872).[13]

Нагороди

Примітки
  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. Braunmühl A. v. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 1, 1896. — S. 205–207.
  3. Математична генеалогія — 1997.
  4. Математична генеалогія — 1997.
  5. Математична генеалогія — 1997.
  6. Математична генеалогія — 1997.
  7. Математична генеалогія — 1997.
  8. Математична генеалогія — 1997.
  9. Математична генеалогія — 1997.
  10. Deutsche Biographie / Hrsg.: Bayerische Staatsbibliothek, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften — 2001.
  11. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118786008 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  12. Neumann; Franz Ernst (1798 - 1895)
  13. Die Akademie: Bayerische Akademie der Wissenschaften

Література
  • Rudolf Fritsch, E. Neumann-Redlin von Meding, T. Schenk (Hrsg.): Franz Ernst Neumann (1798–1895) – Zum 200. Geburtstag des Mathematikers‚ Physikers und Kristallgraphen. Verlag „Terra Baltica“/ Ludwig-Maximilians-Universität München, Kaliningrad/ München 2005, ISBN 3-922480-17-9.
  • E. Neumann-Redlin von Meding: Franz E. Neumann (1798–1895) Vorbild als Mensch und Wissenschaftler – Zum 200.Geburtstag des Königsberger Physikers und Mineralogen. In: Königsberger Bürgerbrief. Nr. 51, 1998, S. 40–45.
  • E. Neumann-Redlin von Meding: Die Gelehrten auf dem „Alten Neuroßgärter Friedhof“, dem Gelehrtenfriedhof Königsberg. In: Königsberger Bürgerbrief. Nr. 80, 2012, S. 54–56.
  • Kathryn M. Olesko: Physics as a calling. Cornell University, Ithaca/ London 1991.
  • Kathryn M. Olesko: Der Physiker als Lehrer. Zur hundertsten Wiederkehr des Todestages von Franz Ernst Neumann (1798–1895). In: Physikalische Blätter. Band 51, 1995, S. 522–524. (online)
  • Peter Paufler, E. Neumann-Redlin von Meding: Franz E. Neumann. Zum 200. Geburtstag des Königsberger Mineralogen und Physikers. In: Berichte der Deutschen Mineralogischen Gesellschaft Beih. Z. Eur.J.Mineral. Vol. 10, No. 1, 1998, S. 13–21.
  • Andreas Trunschke: Der Königsberger Physiker F. Neumann und die preußische Akademie der Wissenschaften. In: NTM Schriftenreihe für die Geschichte der Naturwissenschaften, Technik und Medizin. 27, 2, Leipzig 1990, S. 1–11.
  • Albert Wangerin: Franz Neumann und sein Wirken als Forscher und Lehrer. Vieweg, Braunschweig 1907.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.