Франц Роговський

Франц Роговський народився 2 лютого 1986 року у Фрайбург-ім-Брайсгау (федеральна земля Баден-Вюртемберг, Німеччина) в сім'ї педіатра і акушерки. Дід Франца по материнській лінії — Міхаель Роговський, — колишній президент Федеральної асоціації німецької промисловості (нім. Bundesverband der Deutschen Industrie).[2]

До того як отримати акторську й танцювальну освіту, Франц працював кур'єром. У 2007 році він почав акторську кар'єру: спочатку актор виступав на сцені незалежних театрів, пізніше почав працювати як актор і хореограф в різних театрах, серед яких «Театр Талія» в Гамбурзі і «Театр Шаубюне» в Берліні.[3][4]

У 2011 році Франца Роговського помітив німецький режисер і сценарист Якоб Ласс і запропонував йому головну роль у своєму фільмі «Frontalwatte». Два роки потому актор знову знявся в черговому фільмі Ласса під назвою «Кохання і стейки», де зіграв роль Клеменса, за що був удостоєний «Премії за просування нового німецького кіно» на Міжнародному кінофестивалі в Мюнхені.

У 2015 році Роговський знявся у фільмах «Вікторія» режисера Себастьяна Шиппера і «З нами все гаразд» Генрі Штайнметца. Стрічка «Вікторія» була показана на Берлінському міжнародному кінофестивалі, де була відзначена одразу декількома нагородами.[5]

У 2018 році Франц Роговський зіграв головні ролі у фільмах «Між рядами» і «Транзит». Обидві стрічки були показані на 68-му Берлінському МКФ[6], а сам актор на цьому фестивалі отримав нагороду «Висхідна зірка».[7]

У 2019 році Роговський зіграв одну з головних чоловічих ролей у фільмі Ангели Шанелек «Я був удома, але», світова прем'єра якого відбулася на 69-му Берлінського міжнародному кінофестивалі, де фільм брав участь в основній конкурсній програмі у змаганні за «Золотого ведмедя».[8][9]

• Франц Роговський на сайті IMDb (англ.)