Фред Гойл

Фред Гойл (англ. Fred Hoyle; 24 червня 1915, Бінглі — 20 серпня 2001) — англійський космолог, астрофізик та письменник-фантаст.

Фред Гойл
англ. Fred Hoyle
Народився 24 червня 1915(1915-06-24)[1][2][…]
Бінглі, Брадфорд, Західний Йоркшир, Велика Британія
Помер 20 серпня 2001(2001-08-20)[1][2][…] (86 років)
Борнмут, Борнмут, Крайстчерч і Пулd, Дорсет, Південно-Західна Англія, Англія, Велика Британія
·інсульт
Країна  Велика Британія
Діяльність сценарист, астроном, письменник, фізик, викладач університету, математик, письменник-документаліст, письменник наукової фантастики, астрофізик
Alma mater Еммануель-коледжd, коледж Святого Джонаd, Bingley Grammar Schoold і Кембриджський університет[3]
Галузь астрономія
Заклад Університет Корнелла, Кардіффський університет[4], Кембриджський університет[5] і Манчестерський університет Вікторіїd[4]
Науковий керівник Рудольф Пайєрлс[6], Поль Дірак і Maurice Pryced
Аспіранти, докторанти Жаянт Нарлікар, Cyril Dombd, John Moffatd, Leon Mesteld, Raymond McLenaghand, Peter Philip Eggletond[3], Sverre Aarsethd[3], Dorothy Joan Crampind[3], James W. Dungeyd[3], John Faulknerd[3], Kenneth Griffithsd[3], Robert S. Stobied[3], Chandra Wickramasinghed[3], Christine M. Bondid[3] і Peter Alan Sweetd[3]
Членство Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[7], AAAS[7] і Національна академія наук США
Діти Джеффрі Гойлd
Нагороди
Лицар-бакалавр

Особ. сторінка hoyle.org.uk
 Фред Гойл у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Бінглі у Йоркширі, що в Англії. Навчався в Кембриджському університеті, який закінчив 1936 року, а 1958 року став почесним професором астрономії цього вишу. Найвизначнішим науковим досягненням Гойла стало пояснення того, як у надрах зірок утворюються легкі хімічні елементи, важчі гелію.

Наприкінці 1930-х років спільно з Реєм Літтлтоном працював над теорією еволюції зір. Під час Другої світової війни працював у Британському Адміралтействі над створенням проти-радарних систем. Викладав астрономію в Кембриджі, Каліфорнійському технологічному інституті і Корнеллі, працював у Паломарській обсерваторії та обсерваторії Маунт-Вілсон.

Разом з Мартіном Шварцшильдом розробив теорію еволюції «червоних гігантів». Теоретично передбачив згодом експериментально підтверджене явище ядерного резонансу в вуглеці-12. 1948 року разом з Германом Бонді та Томасом Голдом розробив стаціонарну модель Всесвіту, яка постулює незалежність процесів появи матерії й розширення Всесвіту. Вважається, що саме Гойл вперше вжив термін «Великий Вибух». Він також був переконаним прихильником теорії «панспермії».

Був президентом Королівського астрономічного товариства. Протягом 1967—1973 років очолював заснований ним інститут теоретичної астрономії[8]

За внесок до науки 1972 року був зведений у лицарське звання. Він також був лауреатом премії Калінгі від ЮНЕСКО за популяризацію науки (1968), Золотої медалі Лондонського королівського астрономічного товариства (1968), медалі Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1970), Королівської медалі Лондонського королівського товариства (1974), премії Крафорда Шведської академії наук «за піонерський внесок у дослідження зоряної еволюції і ядерних процесів у зорях» (1997).

Крім більш ніж двадцяти наукових і науково-популярних книг, написав також близько 20 науково-фантастичних книг — «Чорна хмара» («The Black Cloud», 1957), «Подорож Оссіана» («Ossian's Ride», 1958), «Перше жовтня запізнююється» («October the First Is Too Late», 1966), «Комета Галлея» («Comet Halley», 1985). 1962 року видано написану ним спільно з Джоном Еліотом новелізацію телесеріалу «A for Andromeda». Декілька романів — «П'ята планета» («Fifth Planet», 1963), «Сім кроків до Сонця» («Seven Steps to the Sun», 1970), «До глибин космосу» («Into Deepest Space», 1974) та інші — написано ним у співавторстві з сином Джеффрі Гойлом. 1967 року видано друком збірку «Елемент 79» («Element 79»).

Сер Фред Гойл помер 20 серпня 2001 року на 87-му році життя в Борнмуті, графство Дорсет.

На його честь названо астероїд 8077 Гойл[9].

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. Математична генеалогія — 1997.
  4. https://www.theguardian.com/news/2001/aug/23/guardianobituaries.spaceexploration
  5. https://www.esa.int/About_Us/Corporate_news/Professor_Sir_Fred_Hoyle
  6. Математична генеалогія — 1997.
  7. NNDB — 2002.
  8. Гойл Фред // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 513. — ISBN 966-613-263-X.
  9. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.