Фрідріх Вільгельм фон Біссінг

Фрідріх Вільгельм фон Біссінг (нім. Friedrich Wilhelm von Bissing; 22 квітня 1873, Потсдам — 12 січня 1956, Обераудорф-на-Інні) — німецький єгиптолог, археолог, професор (1906), доктор наук (1896). Член Баварської академії наук.

Фрідріх Вільгельм фон Біссінг
нім. Friedrich Wilhelm von Bissing
Народився 22 квітня 1873(1873-04-22)[1][2] або 10 травня 1873(1873-05-10)[3]
Потсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1][3]
Помер 12 січня 1956(1956-01-12)[1][2][…] (82 роки)
Обераудорф, Розенгайм, Верхня Баварія, Баварія, ФРН[1][3]
Країна Пруссія
Німецька Імперія
Веймарська республіка
Третій Рейх
ФРН
Національність німець
Діяльність археолог, антрополог, єгиптолог, викладач університету
Alma mater Боннський університет
Галузь археологія, єгиптологія
Заклад Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Утрехтський університет[3]
Ступінь доктор наук
Членство Німецький археологічний інститут і Баварська академія наук
Батько Моріц фон Біссінг
Мати Myrrha Wesendonckd[4]
Діти Myrrha von Bissingd[4]
Нагороди
 Фрідріх Вільгельм фон Біссінг у Вікісховищі

Біографія

Син прусського генерала Моріца фон Біссінга. Вивчав класичну філологію, археологію, єгиптологію й історію мистецтва в університетах Бонна та Берліна. Учень Адольфа Ермана. В 1896 році отримав науковий ступінь доктора наук (дисертація на тему статистичних таблиць фараона Тутмоса III — «De tabula quam dicunt statistica Tuthmosis III commentatio»).

В 1897—1898 роках брав участь в роботі над створенням Берлінського словника єгипетської мови в Прусській академії наук.

Довгий час провів на розкопках в Єгипті. Разом з Людвигом Борхардтом, єгиптологом, який відкрив світу Нефертіті, проводив археологічні розкопки Великого сонячного храму, збудованого, фараоном Ніусерра в містинності Абу-Гораб. Витрати на розкопки покривав за рахунок особистих заощаджень.

Йому належить важлива роль в складанні «Загального каталогу» Каїрського єгипетського музею (фр. Catalogue général des antiquités Egyptiennes du Musée du Caire).

Після повернення з Єгипту з 1901 року працював у Мюнхенському університеті, спочатку — доцентом, пізніше — професором. Зібрав велику бібліотеку і багату колекцію старожитностей.

З 1922 року до виходу на пенсію у 1926 році, був професором в Університеті Утрехта. Останні 30 років свого життя займався приватною науковою діяльністю в м. Обераудорф-на-Інні.

Окрім наукової діяльності, Ф. фон Біссінг бул реакційним політиком, впевненим націоналістом, антисемітом і виступав проти католичної церкви. З 1925 року — член НСДАП, був другом Рудольфа Гесса . Нагороджений Золотим партійним знаком.

Був ревним протестантом, членом Генерального Синоду Євангелічно-лютеранської церкви Баварії.

Вибрані твори
  • Ein thebanischer Grabfund aus dem Anfang des neuen Reichs, 1900
  • Die Mastaba des Gem-ni-kai, 1905
  • Das re-heiligtum des königs Ne-woser-re (Rathures), 1905 (в співавторстві з Людвигом Борхардтом).
  • Einführung in die Geschichte der ägyptischen Kunst von den ältesten Zeiten bis auf die Römer, 1908
  • Denkmäler ägyptischer sculptur, 1911.
  • Die Kultur des alten Ägyptens, 1913
  • Denkmäler ägyptischer Sculptur, 1914
  • Die Kriegsziele unserer Feinde (Bibliothek für Volks- und Weltwirtschaft Heft 20), Dresden 1916
  • Die Bedeutung der orientalischen Kunstgeschichte für die allgemeine Kunstgeschichte, 1922
  • Agyptische Kultbilder der Ptolomaier- und Römerzeit, 1936.[5]

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #116195800 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Catalogus Professorum Academiae Rheno-Traiectinae
  4. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  5. WorldCat Search Опубліковані праці

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.