Фрідріх Кольрауш (фізик)

Фрідріх Вільгельм Георг Кольрауш (нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch; 14 жовтня 1840(18401014), Рінтельн, Нижня Саксонія — 17 січня 1910, Марбург) — німецький фізик і фізико-хімік, дослідник в області фізико-хімії електролітів та електропровідності. Член Берлінської академії наук.

Фрідріх Кольрауш
нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch
Ім'я при народженні нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch
Народився 14 жовтня 1840(1840-10-14)[1][2][…]
Рінтельн, Шаумбург, Нижня Саксонія, Німеччина[3]
Помер 17 січня 1910(1910-01-17)[1][2][…] (69 років)
Марбург, Гіссен, Гессен, Німеччина[3]
Країна  Німеччина
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Університет Ерлангена—Нюрнберга, Марбурзький університет і Геттінгенський університет
Галузь фізика і Електротехніка
Заклад Дармштадтський технічний університет[4], Вюрцбурзький університет[4], Геттінгенський університет[4], Федеральна вища технічна школа Цюриха[4], Страсбурзький університет[4], Гумбольдтський університет Берліна[5] і Physikalisch-Technische Bundesanstaltd
Посада професор
Ступінь доктор філософії
Науковий керівник Вільгельм Едуард Вебер
Аспіранти, докторанти Carl Barusd[4], Вальтер Герман Нернст[4] і Erasmus Kittlerd[6]
Членство Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Шведська королівська академія наук[5], Геттінгенська академія наук, Американська академія мистецтв і наук[4], Російська академія наук[4], Національна академія наук США[4], Burschenschaft Brunsvigad і Туринська академія наук[3]
Відомий завдяки: закон Кольрауша
Батько Рудольф Кольрауш
Нагороди

медаль Бунзенаd (1908)

іноземний член Лондонського королівського товариства

 Фрідріх Кольрауш у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї відомого німецького фізика Рудольфа Кольрауша — одного з піонерів у дослідженні електричного струму. У 1863 році Фрідріх закінчив Геттінгенський університет, навчавшись у Вільгельма Вебера. У 1863—1866 роках працював у Франкфуртському університеті, а в 1866 році повернувся до Геттінгенського, обійнявши посаду професора. У 1870—1871 роках він нетривалий час працював у Політехнікумі Цюриху, після чого послідовно розпочав роботу у Дармштадтському (1871—1875), Вюрцбурзькому (у 1875) університетах. У 1888 році він перейшов до Страсбурзького університету, на зміну Августу Кундту. Після смерті Гельмгольца Кольрауш прийняв пропозицію очолити Фізико-технічний інститут у Шарлоттенбурзі (передмісті Берліна), а з 1900 також став професором Берлінського університету.

Наукова робота

Дослідження Кольрауша велися в галузі електрики, магнетизму, оптики й електрохімії.

Він суттєво удосконалив методики й прилади для визначення електричних і магнітних величин. Розробив метод вимірювання електричного струму в абсолютних величинах і метод вимірювання електричного опору електролітів (за допомогою сконструйованого ним містка Кольрауша).

У 1874 році він встановив, що електропровідність у розчинах електролітів зростає із підвищенням температури. На основі експериментальних даних у 1879 році він встановив закон адитивності електропровідності при нескінченному розведенні (закон Кольрауша). Також у 1855 році він запропонував емпіричне рівняння, що описувало залежність електропровідності сильних електролітів від їхньої концентрації.

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Туринська академія наук — 1757.
  4. німецька Вікіпедія — 2001.
  5. Wikipedia community Wikipedia — 2001.
  6. Математична генеалогія — 1997.

Посилання

Джерела
  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. . Выдающиеся химики мира. — М. : Высшая школа, 1991. — 656 с. (рос.)
  • Храмов Ю. А. Физики. Библиографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, исправленное и дополненное. — М. : Наука, 1983. — 399 с. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.