Вільгельм Едуард Вебер

Вільгельм Едуард Вебер
Wilhelm Eduard Weber
Народився 24 жовтня 1804(1804-10-24)
Віттенберг
Помер 23 червня 1891(1891-06-23) (86 років)
Геттінген, Німецька імперія[1][2]
Поховання
Ґеттінґенське міське кладовищеd : 
Місце проживання Королівство Пруссія
Країна  Королівство Пруссія
Діяльність фізик, викладач університету, філософ
Alma mater Університет Мартіна Лютера
Галузь фізика
Заклад Університет Мартіна Лютера
Геттінгенський університет
Лейпцизький університет
Посада професор
Ступінь доктор наук
Науковий керівник Йоганн Швайггерd
Відомі учні Готлоб Фреге
Членство Лондонське королівське товариство[3], Саксонська академія наукd, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук[4], Леопольдина, Саксонська академія наукd, Баварська академія наук, Нідерландська королівська академія наук і Туринська академія наук[2]
Нагороди Медаль Коплі (1859)
Медаль Маттеуччі (1879)
 Вільгельм Едуард Вебер у Вікісховищі

Вільгельм Едуард Вебер (нім. Wilhelm Eduard Weber, 24 жовтня 1804 — 23 червня 1891) — німецький фізик, член-кореспондент Берлінської академії наук (1834).

Біографія

Народився у Віттенберзі. Закінчив університет у Галле (1826). Був професором університетів у Галле (1828—1831), Геттінгені (1831—37 і з 1849) та Лейпцигу (1843—1849).

Наукова діяльність

Основні праці присвячені електромагнетизму. Спільно з Карлом Гаусом побудував в 1833 перший в Німеччині електромагнітний телеграф. Розробив теорію електродинамічних явищ і встановив закон взаємодії рухомих зарядів, висунув ідею надлегкої частки (1848). У 1846 вказав на зв'язок сили струму з густиною електричних зарядів і швидкістю їхнього упорядкованого переміщення. Спільно з Р. Кольраушем в 1856 визначив швидкість світла, виходячи з відношення заряду конденсатора в електростатичних і магнітних одиницях. Автор теорії елементарних магнітів — магнітних диполів (1854) і гіпотези дискретності електричного заряду (1848). Побудував першу електронну модель атома, давши його планетарну структуру (1871). Роботи відносяться також до акустики, термодинаміки, молекулярної фізики, земного магнетизму. Спільно з братом Е. Вебером виконав експериментальне дослідження хвиль на воді та повітрі. Спостерігав інтерференцію звуку (1826), висунув ідею запису звуку (1830). Відкрив (1835) пружну післядію. Винайшов ряд фізичних приладів, зокрема електродинамометр (1848).[5]

Громадська діяльність

Вільгельм Едуард Вебер був одним із Геттінгенської сімки — групи професорів Геттінгенського університету, яка 1937 року виступила проти скасування конституції Гановеру, за що його було звільнено з університету.

Вшанування пам'яті

На честь ученого названо одиницю магнітного потоку Вебер.

Примітки
  1. Вебер Вильгельм Эдуард // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Туринська академія наук — 1757.
  3. https://catalogues.royalsociety.org/CalmView/Record.aspx?src=CalmView.Persons&id=NA2617&pos=3
  4. https://www.bbaw.de/die-akademie/akademie-historische-aspekte/mitglieder-historisch/historisches-mitglied-wilhelm-weber-2938
  5. електродинамометр Вебера

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.