Фрідріх Сертюрнер

Сертюрнер народився в 1783 році в місті Нойгауз в сім'ї землепорядника і архітектора Йосифа Сімона Сертюрнера та Марії Терезії Брокман, яка працювала на службі у князя-єпископа. Його батько помер коли йому було 15 років, залишивши сім'ю без грошей, тому Сертюрнер мусив відмовитися від наміру йти по слідам свого батька.

В 1799 році він почав навчання в Падерборні у власника аптеки та фармацевта — Франца Антона Крамера.

Вже 1805 році, працюючи помічником фармацевта в Падерборні, йому вдалося виділити морфій із наркотичного опію, а саме з висушеного молочного соку опійного маку.[6] Найдений алкалоїд він назвав на честь бога сновидінь Морфея, оскільки дія препарату зумовлювала сонливість. В наступні роки Сертюрнер проводив випробування препарату на собаках та мишах. Результати цих досліджень у 1806 році були вперше опубліковані у Journal der Pharmacie Йоганом Бартоломеусом Троммсдорфом. Однак відкриття не привернуло особливої уваги, і лише друга публікація (1817 р.) у більш відомомому виданні «Annalen der Physik» відкриття Сертюрнера отримало загальне визнання. В тому ж році Жозеф Луї Гей-Люссак домовився про переклад статті французькою мовою, оскільки Франція в ті роки була провідною країною в хімії[7]. Фрідріх Сертюрнер також проводив досліди з морфієм над собою та своїми друзями. Під час одного з таких експериментів прийнята ними доза морфію була наскільки великою, що ледь не вартувала Сертюрнеру життя. Варто вказати, що, окрім морфію, він також першим виділив з опійного маку меконову кислоту.

Після успіхів у Франції Сертюрнер знайшов своє визнання в Німеччині. За своє відкриття він отримав звання доктора в Єні. Також, він ввійшов до складу багатьох наукових товариств, а в 1841 році став почесним членом Асоціації фармацевтів північної Німеччини (нім. Norddeutschen Apothekervereins).

Відкриття морфію змінило уявлення того часу про виділення рослинних алкалоїдів, оскільки раніше вважали, що витяжки із рослин доступні лише у вигляді кислот. Проте морфій став першим представником нового класу алкалоїдів — лужних рослинних активних речовин. Саме таку назву цим речовинам у 1819 році дав фармацевт в Галле Карл Фрідріх Вільгельм Мейснер. Варто зазначити, що і інші науковці та хіміки раніше за Сертюрнера досліджували активні інгредієнти опію. Серед них були Антуан Баме, Шарль Дероне тощо.

Публікація першого опису морфію була суперечливою. Бернар Куртуа досяг успіху в ізоляції ще в 1804 році в лабораторії Армана Сегіна. Відразу після цього він покинув політехнікум Еколь і перейшов у промисловість. Сеген представив результати в 1804 р., але опублікував їх лише в 1814 році[8][9]. Через цю публікацію Луї-Ніколя Вокелен претендував на пріоритет відкриття Сегіна в 1816 році, який не згадував Куртуа в своєму докладі. Суперечка про пріоритет, яка велася за його відкриття у Франції, але Академія наук остаточно вирішила на користь Сертюрнера і присудила йому престижну нагороду Монтьон в 1831 році. Його використання як лікарського засобу і особливо як знеболюючого засобу розпочалося у 1820 р. У Франції та Німеччині — Франсуа Магенді опублікував медичні ефекти в 1818 р. Пероральне введення препарату не було оптимальним через його гіркий смак та викликану нудоту, і більший успіх у якості знеболюючого засобу досягнув лише після введення у вигляді ін'єкції.

У 1821 році Сертюрнер отримав аптеку «Rats-Apotheke» в Гамельні, як наступник Йоганна Фрідріха Веструмба і працював до своєї смерті в 1841 році. Він залишався науково активним, публікував книги з хімії та популяризував заснований ним науковий журнал. Сертюрнер також розробив теорію холери, яка, однак, залишилася непоміченою за його життя. Сертюрнер помер від ускладнень від подагричної хвороби, яку також полегшив морфієм. Після його смерті його перевели з Гамельна в Айнбек і поховали у каплиці Варфоломяуса в Альтендорфері.

В 1821 році Сертюрнер одружився на Елеонорі фон Роттенберг, дочкою підполковника Леопольда Крістофа фон Реттберга. У подружжя було 4 доньки на 3 сина. Їхня дочка Іда вийшла заміж за Вільгельма Беста (1799–1886) у 1852 р.[10], сина генерала Карла Конрада Беста. Його син Карл Франц (1821–1904) був старшим суддею в Ганновері, а Віктор (1834–1887) став фармацевтом і наступником батька. Він заснував першу хімічну фабрику в Гамельні в 1873 р.[11].

Найбільше згадок про Фрідріха Сертюрнера розташовано в місті Айнбек, де його пам'яті присвячений один із міських музеїв та названо на його честь вулицю. Іменем Сертюрнера названа міська лікарня в Айнбеку. На його честь була названа вулиця Сертурнерштрассе (нім. Sertürnerstraße) в Гамельні, а також його ім'я носять вулиці у ще декількох містах Німеччини, наприклад, Мюнстер, де вулиця знаходиться недалеко від кампусу університетської лікарні.