Фурманов Юрій Олександрович

Фурманов Юрій Олександрович
Народився	7 серпня 1935 (86 років); Харків
Країна	СРСР → Україна
Діяльність	винахідник
Alma mater	Київський медичний інститут
Заклад	Центр інноваційних медичних технологій НАН України
Посада	завідувач відділу науково-організаційної роботи та інформації
Звання	професор
Ступінь	доктор медичних наук
Науковий керівник	Петровський Борис Васильович
У шлюбі з	Рена Фурманова
Нагороди	Літературна премія імені Володимира Короленка

Ю́рій Олекса́ндрович Фу́рманов (* 1935) — український хірург доктор медичних наук (1980) професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки (2004), член Національної спілки письменників України.

|матір=

Життєпис

Народився 1935 року у Харкові в родині лікарів — батько був дитячим невропатологом-психіатром та спеціалізувався на подоланні дитячої безпритульності. Олександра Фурманова безпритульні діти пускали до своїх катакомб у Харкові; там він заразився туберкульозом та помер 1940 року. Юрій виростав з мамою, котра була лікарем-біохіміком та працювала в харківському медичному інституті. В часі війни евакуйовані до Оренбурга, де мати завідувала кафедрою медінстиуту, після війни вона якийсь час працювала в Харківському медичному інституті а згодом до останніх днів своїх — в Інституті біохімії ім. Палладіна; докторка медичних наук. В школі ходив до драмгуртка — двоє з нього стали режисерами — Віктор Кісін та Микола Рашеєв; 1952 року закінчив в Києві середню школу.

Поступив на санітарно-гігієнічний факультет, з часом зрозумів що це не його профіль, ходив на чергування по хірургії. Закінчив інститут з відзнакою, зумів відійти від своєї спеціалізації — працював у Фастові в тубдиспансері. Після 2 років роботи мав рекомендацію на наукову роботу та перейшов в Тубінститут, де відпрацював 11 років та 1965 року захистив кандидатську дисертацію «алопластика трахеї та головних бронів»; досліджував легеневий туберкульоз. Згодом його запросив на роботу 1971 року в свій інститут Олександр Шалімов. 1980 року здобув науковий ступінь доктора медичних наук — в московському Інституті клінічної й експериментальної хірургії під керівництвом тодішнього міністра охорони здоров'я СРСР академіка Бориса Петровського за роботу «розробка та дослідження антимікробних та розсмоктувальних матеріалів для хірургії».

Лауреат Державної премії України 2004 року — за розробку та впровадження в клінічну практику хірургічних методів електрозварювання живих, м'яких тканин; разом з Ю. М. Захарашем, О. М. Івановою, В. В. Лебедєвим, О. В. Лебедєвим, А. В. Макаровим, М. Ю. Ничитайлом, Б. Є. Патоном, С. Є. Подпрятовим.

Станом на 2010-ті роки — в Центрі інноваційних медичних технологій НАН України, завідує відділом науково-організаційної роботи та інформації.

Серед учнів — Володимир Мішалов, Мошковський Геннадій Юрійович, Анатолій Соломко.

Серед робіт: «Удосконалення приживлення алотрансплантатів при герніопластиці методом індивідуальної наноадаптації поверхні імплантатів (експериментальне дослідження)», співавтори Т. А. Алексєєва, І. В. Гомоляко, Я. І. Грищук, О. М. Лазаренко, 2013.

Є автором та співавтором понад 200 наукових статей, 20 патентів, 3 монографій.

1987 року вийшла друком його збірка повістей «Всіма правдами». Його сьома книжка «Одне життя…» здобула літературну премію ім. В. Короленка за 2015 рік.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.