Фучжу

Фучжу (кит. 腐竹 fǔzhú (фучжу) — плівка, знята з соєвого молока. Вживається як свіжою, так і висушеною. Інгредієнт східноазійської кухні. В Україні, Росії і Казахстані фучжу відома під помилковою назвою «соєва спаржа», хоча до справжньої спаржі ніякого відношення не має.

Фучжу
Фучжу
Походження Китай

Історія

Згідно з легендою, перший імператор об'єднаного Китаю Цінь Ши Хуан-ді, що правив країною з 246 р до н. е. по 210 до н. е. — «Головний винуватець» популярності юба у Східній Азії. Він вимагав від свого народу надати йому еліксир з ефектом омолодження. Після багатьох невдалих спроб імператору була запропонована юба, яка була обрана повелителем як засіб, що продовжує життя.

Виробництво

Після просочування свіжої сої її піддають дефібринуванню, фільтруючи вичавки соєвого сиру. Одночасно отримується соєве молоко. Потім соєве молоко піддається кип'ятінню. На поверхні утворюється твердий прошарок з високим вмістом жиру. Цей прошарок і є фупі. Спеціальне обладнання знімає і підвішує цю плівку.

Страва з фучжу

Знятий прошарок можна відразу ж вживати в їжу або засушити. Підвішена фупі набуває витягнуту зморщену форму, що називається фучжу[1]. Потім плівка сушиться в горизонтальному положенні.

Вживання

В Китаї фупі зазвичай засушують, потім використовують у приготуванні їжі. В Японії віддають перевагу вживанню у свіжому вигляді. Сиру фупі можна вживати як закуску, а також вмочуючи в соєвий соус.

Див. також

Примітки

  1. 腐竹 (фучжу) буквально означає «гнилий бамбук».
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.