Філфот

Філфот або філфотний хрест [ˈfɪlfɒt] - англійський символ еквівалентний свастиці, або лівостороння свастика. Це хрест з перпендикулярними раменами, як правило, під 90° або близькими кутами, вигнутими у тому ж напрямку. Його правосторонній варіант називається гаммадіоном. Згідно з деякими сучасними текстами про геральдику, філфот розташований вертикально і, як правило, з усіченими кінцівками, як показано на малюнку.

Філфот
Версії
Гаммадіон
Деталі
Носій англійці

Етимологія

Найбільш часто згадувана етимологія цього полягає в тому, що воно походить від поширеного серед антикварів ХІХ ст. поняття. Воно з'явилося на основі однієї сторінки із 1500 рукописів, що була використана для заповнення порожнього простору біля підніжжя вітражних вікон в середньовічних церквах.[1] Ця етимологія часто цитується в сучасних словниках (таких як Коллінзський словник англійської мови та Merriam-Webster OnLine[2]).

Томас Вілсон (1896) запропонував інші етимології, які зараз вважаються непорушними:

  1. «У Великій Британії загальна назва свастики від англосаксонських часів... була філфот, яка походить від англо-саксонської fower fot, тобто чотириніг, або багатоніг.» [3]
  2. "Слово [Fylfot] є скандинавським і складається зі старо-скандинавського fiǫl-, що еквівалентно англосаксонській fela, німецькій viel,«багато», і fótr ,«стопа», багатогранна фігура". [4] Германський корінь fele однорідний з англійською full, що значить «багато». І fele, і full є в свою чергу пов'язані з грецьким poly-, що походить від праіндоєвропейського кореня *ple-. Fylfot , таким чином, має значення "багатоногий".

Історія
Дизайн свастики зазвичай показаний в сучасних текстах геральдики

Філфот, разом зі своєю сестрою фігурою Гаммадіоном, був знайдений в найрізноманітніших контекстах протягом століть. Це траплялося як у світському, так і в священному контексті на Британських островах, в інших країнах Європи, в Малій Азії[5] та в Африці.[6]

Хоча ці два терміни в деяких місцях можуть бути взаємозамінними, ми можемо виявити певну ступінь спорідненості між терміном та місцевістю. Таким чином, ми могли б корисно асоціювати Гаммадіон більше з Візантією, Римом та греко-римською культурою, з одного боку, а Філфот - з кельтською та англосаксонською культурою. Хоча Гаммадіон за зовнішнім виглядом дуже схожий на Фільфота, вважається, що він походить від сполучення чотирьох великих літер «Гамма». Гамма - третя літера грецького алфавіту.

Обидва ці схожі на свастиці хрестики, можливо, були корінними до Британських островів ще до римської навали. Звичайно, вони з'явилися на тисячу років раніше, але вони, можливо, були значною мірою імпортними.[7] Вони, безумовно, суттєво поширилися у романо-британський період, коли широко вживалися приклади дублюваних грецьких мотивів, що з’являються на мозаїках.[8] Після відходу римлян на початку V століття відбулися англосаксонські та ютські міграції.

Ми знаємо, що Філфот був дуже популярний серед цих племен, що приїжджають з Північної Європи, оскільки ми знаходимо його на артефактах, таких як брошки, огорожі меча та похоронні урни.[9] Хоча знахідки Саттон-Гу найбільш повчальні щодо стилю поховань великої англосаксонської групи, Філфот або Гаммадіон на срібному посуді, знайденому там, явно мали східний характер.[10]

Фільфот був широко прийнятий в ранніх християнських століттях. Він широко зустрічається в римських катакомбах. Найбільш незвичний приклад його використання можна знайти на ганку парафіяльної церкви Великого Кенфілда, Ессекс, Англія.[11] Як справедливо зазначає парафіяльний довідник, Фільфот або Гаммадіон можна простежити до римських катакомб, де вони відображаються як в християнському, так і в язичницькому контексті.[12] Зовсім недавно він був знайдений на могильних плитах у Шотландії та Ірландії.[13] Особливо цікавий приклад був знайдений у Баргобблі, Вігтауншир у Шотландії.

Євангельські книги також містять приклади цієї форми християнського хреста.[14] Найбільш помітні приклади - це, мабуть, Книга Келлів та Євангеліє Ліндісфарн. Слід також згадати інтригуючий приклад цього декору, який зустрічається на чаші Арда.[15]

Починаючи з початку XIV століття, фільфот часто використовувався для прикраси євхаристійних шат. У цей період він з'явився на монументальних виявах, що зберегли пам’ять про тих священиків, які були присвячені таким чином.[16] Здебільшого їх можна знайти в Східній Англії та Побутових графствах.[17]

Напевно, найбільш помітним було його використання у вітражах, особливо у Кембриджі та Едінбурзі. У Кембриджі його зустрічають у хрещеному вікні церкви Гробу Господнього разом з іншими поширеними християнськими символами, що походять з ХІХ століття.[18] У Шотландії він знайдений у вікні в Шотландському національному меморіалі війни в Единбурзі. Роботу було здійснено Дугласом Страчаном та встановлено протягом 1920-х років. Він також відповідав за вікно у каплиці Вестмінстерського коледжу, Кембридж. Аналогічне використання можна знайти в Центральній церкві конгрегацій в Провіденсі, штат Род-Айленд, США.

Не дивно було знайти Філфота на церковних дзвонах в Англії. Вони були прийняті родиною Гіткотів у Дербіширі як частину їхньої іконографічної традиції у XVI-XVII століттях. Це, мабуть, приклад, коли язичницький і християнський вплив мають певну роль, оскільки Філфот був серед іншого символом Тора, норвезького бога грому [19] та його використання на дзвонах свідчить, що це було пов’язано з розпорошенням грому в популярній міфології. [20]  

У геральдиці
Герб Леонарда Чемберлейна: на сріблі червноий шеврон між трьома філфотами. Арлеян, 1394 рік
Зв'язок літери «Т» з хрестом

У сучасних геральдичних текстах філефот, як правило, зображений з укороченими кінцівками, скоріше, як хрестовий знак, у якого відрізана одне рамено кожної Т.

Приклади філфотів у геральдиці вкрай рідкісні і не згадується у статті Освальда Баррона про "Геральдику" більшості видань Encyclopædia Britannica за ХХ століття. Приклад вживання філфота у ХХ столітті (з чотирма геральдичними трояндами) можна побачити на емблемі Лотта свярд.

Паркеровський словник геральдики (див. Нижче ) дає такий приклад:

На сріблі червоний шеврон між трьома філфотами - Леонард ЧАМБЕРЛАЙН, Йоркшир [так намальовано в МС. Арлеян, 1394, пт. 129, фол. 9 = фол. 349 мс.]

Навіть в останні кілька століть філфот помітний тим, що він відсутній у грантових грантах (зрозуміло, це з 1945 року; див. Свастика - стигма ).

Сучасне вживання терміна
Одіновий знак "філфот"

З його використання в геральдиці - або від антикваріату - філфот став усталеним словом цього символу, принаймні, англійською англійською мовою.

Однак він використовувався лише рідко. Вілсон, пише в 1896 році, говорить: "Використання фільфота обмежене порівняно небагатьма особами у Великій Британії та, можливо, у Скандинавії. Поза межами цих країн його мало знають, використовують або розуміють".

У більш пізні часи філфот здобув більше поширення в областях історії дизайну та колекціонування, де він використовується для відрізнення мотиву свастики, який використовується в дизайні та ювелірних виробах, від того, який використовується в нацистській атрибутиці. Навіть незважаючи на те, що свастика не походить від нацизму, вона стала асоційованою з нею, і філфот функціонує як більш прийнятний термін для "доброї" свастики.

Гансард від 12 червня 1996 року повідомляє про обговорення Палатою громад про знак[21] знака № 273 винищувачів, Королівські ВПС . У цьому філфот використовується для опису стародавнього символу, а свастика використовується так, ніби вона стосується лише символу, який використовували нацисти.

Одінський обряд (АБО), німецька язичницька організація, використовує як «свастику», так і «фільфот» для того, що вони заявляють як «святий символ одінізму». Одінівський знак філфота зображений із вигнутими зовнішніми кінцівками, більше схожий на "свастику соняшника", ніж на традиційну (квадратну) свастику чи геральдичний філфот.[22]

Див. також

Примітки
  1. fylfot. Оксфордський словник англійської мови (вид. 3-тє) (Oxford University Press). Вересень 2005. (Необхідна підписка або членство у публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
  2. Fylfot. Free Merriam-Webster Dictionary. 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  3. quoting from Greg, Robert Philips (1885). Meaning and Origin of Fylfot and Swastika. Archaeologia. XLVIII (Part II): 298. and Goblet d'Alviella, Eugène (1891). The Migration of Symbols. с. 39. Процитовано 31 березня 2015.
  4. quoting from Waring, John Burley (1874). Ceramic Art in Remote Ages: with essays on the symbols of the circle, the cross and circle, the circle and ray ornament, the fylfot and the serpent, showing their relation to the primitive forms of solar and nature worship. London: John B. Day. с. 10.
  5. Wujewski, Tomasz (1991). Anatolian Sepulchral Stelae in Roman Times. Poznań: Adam Mickiewicz University Press. с. 23–24. ISBN 9788323203056.
  6. Buxton, David Roden (1947). The Christian Antiquities of Northern Ethiopia. Archaeologia (Society of Antiquaries of London) 92: 11 & 23. doi:10.1017/S0261340900009863.
  7. Green, Miranda Jane (1984). The Wheel as a cult symbol in the Romano-Celtic world : with special reference to Gaul and Britain. Brussels: Latomus (Revue d'Etudes Latines). с. 295–296. ISBN 9782870311233.
  8. Neal, David S. (1981). Roman Mosaics in Britain. London: Society for the Promotion of Roman Studies. с. 19.
  9. Taylor, Stephen (2006). The Fylfot File: Studies in the origin and significance of the Fylfot-Cross and allied symbolism within the British Isles. Cambridge: Perfect Publishers. с. 37–40. ISBN 9781905399222.
  10. Evans, Angela Care (1986). The Sutton Hoo Ship Burial. London: British Museum Publications. с. 57–58. ISBN 9780714105444.
  11. Waller, J. G. (1883). The Church of Great Canfield, Essex. Transactions of the Essex Archaeological Society. New Series II (Part IV): 377–388.
  12. Della Portella, Ivana (2002). Subterranean Rome (вид. Eng.). Venice: Arsenale. с. 106–107. ISBN 9788877432810.
  13. Henry, Françoise (1940). Irish Art in the early Christian period (to 800 A.D.). London: Methuen & Co. с. 119–120.
  14. Henderson, George (1987). From Durrow to Kells : the insular gospel-books 650-800. London: Thames & Hudson. с. 110. ISBN 9780500234747.
  15. Gógan, Liam S. (1932). The Ardagh chalice; a description of the ministral chalice found at Ardagh in county Limerick in the year 1868. Dublin: Browne & Nolan. с. 93.
  16. Beaumont, Edward T. (1913). Ancient Memorial Brasses. London: Oxford University Press. с. 43.
  17. Taylor, Stephen (2003). The occurrence of the Fylfot-Cross in the church of Saint Mary the Virgin, Great Canfield, in the county of Essex, in relation to its wider usage at home and abroad. Cambridge: Cambridge Universal Publications. с. 10–14. ISBN 9780954545505.
  18. The Fylfot File. 2006. с. 57–62.
  19. Eitel, Ernest John (1884). Buddhism : its historical, theoretical and popular aspects (вид. 3rd). London: Trübner & Co. с. 119. Процитовано 31 березня 2015.
  20. Morris, Ernest (1935). Legends o' the bells; being a collection of legends, traditions, folk-tales, myths, etc., centred around the bells of all lands. London: S. Low, Marston & Co., Ltd. с. 12–14.
  21. 273 Squadron RAF (Old Pattern) badge. militarybadges.co.uk. 2015. Процитовано 31 березня 2015.
  22. Truth Swastika / Fylfot. Odinist Library. 2009. Архів оригіналу за 27 жовтня 2009. Процитовано 31 березня 2015.

Список літератури
  • Stephen Friar (ed.), A New Dictionary of Heraldry (Alpha Books 1987 ISBN 0-906670-44-6); figure, p. 121
  • James Parker, A Glossary of Terms Used in Heraldry (1894): online @ heraldsnet.org
  • Thomas Wilson, The Swastika: The Earliest Known Symbol, and Its Migrations; with Observations on the Migration of Certain Industries in Prehistoric Times. Smithsonian Institution. (1896)
  • Thomas Woodcock and John Martin Robinson, The Oxford Guide to Heraldry (Oxford 1990 ISBN 0-19-285224-8); figure, p. 200

Зовнішні посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.