Філіппо Бальдінуччі

Майбутній історіограф і художник походив із забезпеченої купецької родини, що мешкала у Флоренції. Батьки — Катерина де Валле та Джованні Бальдінуччі.

Перебування у Флоренції та наближеність до творів мистецтва сприяли появі зацікавленості у мистецтві і бажанню присвятити себе мистецтву. Він почав опановувати художню техніку спочатку у майстерні флорентійського скульптора Якопо Марія Фоджині (), а згодом перейшов у майстерню художника Маттео Роселлі (1578-1650).

Філіппо Бальдінуччі починав як портретист. Працював окрім Флоренції також у місті Мантуя та декотрих містах Ломбардії. Праця у різних містах наблизила його до вивчення творів сучасних і колишніх художників.

Його привітав герцог Тосканський і узяв на власну службу. Серед завдань Філіппо Бальдінуччі було збільшення мистецьких колекцій герцога Тосканського, зосереджених у галереї Уффіці. Кардинал Леопольдо Медічі з допомогою Філіппо Бальдінуччі збільшував власну колекцію оригінальних малюнків і гравюр, котра пізніше стане базою Кабінету гравюр і малюнків галереї Уффіці, практично музеєм в музеї.

Саме до адміністративної і мистецтвознавчої діяльності Філіппо Бальдінуччі належить формування флорентійської галереї автопортретів.

Філіппо Бальдінуччі узяв шлюб із сеньйорою Катаріною Скаларі. В родині було п'ятеро синів. Один із синів був помічником батька у зборах матеріалів до біографічного твору. А по смерті батька сприяв друку ще трьох видань, приготовлених до оприлюднення. Син Антоніо Бальдінуччі став єзуїтом і був беатіфікований у 1893 році.

Титульна сторінка біографічного видання « Notizie », 1681 р.

Практично одночасно з діяльністю арт-ділера розпочалась його мистецтвознавча діяльність. Він наблизився до вивчення біографій митців минулого і почав набирати досвід експертних оцінок. Останнього досвіду вимагав навіть сам матеріал. Бо оригінали малюнків італійських майстрів зазвичай не мали підписів. Експертні оцінки дозволяли розрізняти їх, а при нагоді відрізняти оригінали від копій. Все це підштовхнуло його до створення Vocabolario (словника художніх термінів), ним було запропоновано чотирнадцять (14) ознак стиля і 80 різних термінів. Його словник художніх термінів був розповсюджений не тільки на живопис чи малюнки, а і на ювелірні вироби, на твори в техніці флорентійської мозаїки, використання фарб, технології, що використані митцями.

З власних напрацювань виріс і твір « Notizie », котрий формально пов'язували з продовженням «Життєписів» Джорджо Вазарі. Хоча не Вазарі належала ідея створення подібного біографічного твору, він був лише виконавцем, реалізатором розумної, але чужої ідеї, не свого проекта.

Це дійсно було продовження історіографічної традиції, але на новому етапі, етапі доби бароко. Чутливий до реалій, Філіппо Бальдінуччі відновлював не тільки біографії італійських митців, а також біографії уславлених голландських, фламандських і навіть декотрих німецьких майстрів. На відміну від Джорджо Вазарі, що часто старанно вихваляв майстрів, уроджинців Флоренції, Бальдінуччі цим шляхом не пішов. Він не ігнорував важливих досягнень у мистецтві і майстрів, що не були італійцями. Цим були закладені підвалини сучасної уяви про внески у історію мистецтва, зроблені як італійськими, так і іншомовними митцями Західної Європи. При вивченні сторінок історії мистецтва, Філіппо Бальдінуччі став звертатись до документів і архівів.

При цьому він був людиною котрреформації і правовірним католиком. Первісну освіту він пройшов під керівництвом єзуїтів і старанно вивчав твір Ігнатія Лойоли «Духовні вправи». Набожність була реальною чеснотою і в його родині. Три сини Філіппо Бальдінуччі стануть не художниками чи юристами, я ревними священиками, а один з них буде зарахований до блажених...

Філіппо Бальдінуччі створив власну колекцію малюнків, бо їх художня вартість за його життя лише починала набувати значимість. Згодом вона перейшла до збірок родини Строцці. 1806 року з колекції Строцці її передали до збірок музею Лувр.

• Мистецтво Італії
• Сейченто
• Карел ван Мандер
• Йоахім Зандрарт
• Арнольд Гаубракен
• Малюнок
• Живопис бароко
• Контрреформація
• Атрибуція
• Лоренцо Ліппі
• Золотий кабінет шляхетного і вільного мистецтва живопису

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Філіппо Бальдінуччі

• Sergio Samek Ludovici: Baldinucci, Filippo. In: Alberto M. Ghisalberti (Hrsg.): Dizionario Biografico degli Italiani (DBI). Band 5 (Bacca–Baratta), Istituto della Enciclopedia Italiana, Rom 1963. (http://www.treccani.it/enciclopedia/filippo-baldinucci_%28Dizionario-Biografico%29/)