Весняний наступ (1918)

Весняний наступ (1918) або Битва кайзера (нім. Kaiserschlacht) та Наступ Людендорфа (англ. Ludendorff Offensive) (21 березня — 18 липня 1918) — остання серія масштабних наступальних операцій німецької армії проти військ союзників, що тривала протягом 5-ти місяців наприкінці Першої світової війни на Західному фронті.

Весняний наступ (1918)
Kaiserschlacht
Західний фронт
Карта Весняного наступу німецької армії в 1918 році

Карта Весняного наступу німецької армії в 1918 році
Дата: 21 березня — 18 липня 1918
Місце: Північна Франція; Західна Фландрія (Бельгія)
Результат: значний оперативний успіх німецьких військ; повний провал стратегічного замислу операції, виснаженість німецької армії
Територіальні зміни: незначне просування німецьких військ на території Північної Франції
Сторони
Четверний Союз:
 Німецька імперія		 Антанта:
Франція
 Бельгія
 Португалія
США
Командувачі
Еріх Людендорф
Рупрехт Баварський
Георг фон дер Марвиц
Макс фон Гальвіц
Отто фон Белов
Оскар фон Гут'єр		 Фердинанд Фош
Філіпп Петен
Жозе Альфред Мішеле
Дуглас Хейг
Губерт Гоф
Джуліан Бінг
Вільям Бідвуд
Артур Каррі
Джон Монаш
Джон Першинг
Альберіко Альбрічі
Тамагніні де Абре
Військові формування
Група армій кронпринца Рупрехта
* 4-та армія
* 6-та армія
* 17-та армія
* 2-га армія
Група армій кронпринца Німеччини
* 18-та армія
* 7-ма армія
* 1-ша армія
* 3-тя армія
Група армій Гальвица
* 5-та армія
* Армійська група «B»
Група армій герцога Альбрехта
* 19-та армія
* Армійська група «A»
* Армійська група «C»		 5-та армія
6-та армія
10-та армія
БЕК
* 3-тя армія
* 5-та армія
* 1-ша армія
* 2-га армія
Бельгійська армія
АЕС
Португальський експедиційний корпус
Втрати
688 341[1] 418 374[2]
433 000[3]
5 000[4]
7 000+

Історія

21 березня 1918 року потужною артилерійською підготовкою, яка тривала протягом 5 годин, розпочалася стратегічна наступальна операція німецької армії під кодовою назвою «Міхаель» під проводом відомого генерал-полковника Еріха Людендорфа. Вперше після підписання Берестейського миру, Німеччина позбавилася дилеми ведення війни на два фронти й змогла зняти свої майже 50 дивізій зі Східного фронту і перекинути їх на Західний, отримавши тим самим тимчасову чисельну перевагу над військами Антанти. Німецьке командування розуміло, що це їх єдиний та останній шанс перемогти у Великій війні до зростання потенціалу супротивника. Основною метою задуманої операції визначалося ударом у стик між французькими та британськими військами «скинути» останніх у море та, таким чином, вивести Велику Британію з війни, що призведе до перемоги над супротивником до прибуття на Європейський континент американських військ.

В цілому протягом 5-х місяців німцями було проведене 4 головних наступальні операції: «Міхаель», «Джорджетт», «Блюхер-Йорк» та «Гнейзенау». Операція «Міхаель» була головною в загальному замислі на наступ німецького командування. Напрямок головного удару припадав на стик союзних військ, де потужним ударом німці намагалися прорватися через оборонні лінії союзників, обійти британські війська, які тримали фронт від річки Сомми до Ла-Маншу і перемогти британську армію. Після того, як це буде досягнуто, німці сподівалася, що французи будуть благати про умови перемир'я. Інші наступальні операції здійснювалися на другорядних напрямках й мали за мету відволікти війська союзників від головного наступу на річці Соммі.

Німецький танк A7V на вулиці французького містечка Руа. 21 березня 1918

Вперше в історії німецькі війська застосували у великих масштабах нову тактику наступальних дій — так звану «тактику інфільтрації». Спеціальні штурмові групи підготовлених та відповідно оснащених солдатів, «штурмовиків», після інтенсивної артилерійської підготовки атаки, проривалися вглиб оборонних позицій супротивника. В разі зустрічі активного опору німці не втягувались в запеклі сутички, а просто обходили такі осередки оборони та продовжували стрімке просування вперед. Хоча така тактика дій не була чимось абсолютно новим за часів світової війни, проте, масштаби, організованість та чітка взаємодія між різними родами та видами військ дозволили німецьким формуванням відносно легко прорвати начебто надпотужну оборонну систему союзних військ та продовжувати наступ.

Характерною рисою даного наступу було те, що німці споконвічно не визначали чітких цілей, об'єктів чи рубежів, які мали опанувати в ході наступу. Об'єкти наступу постійно змінювалися відповідно до тактичної обстановки. Німецьке командування пильно спостерігало за результатами дій своїх військ й, не гаючи часу, здійснювало маневрування силами та засобами, у тому числі артилерією, на ті ділянки наступу, де намічався найбільший успіх.

Водночас, первісний успіх застосування такої тактики мав побічний ефект. Легкоозброєні штурмовики не мали важкої зброї й поступово просуваючись вперед, часто втрачали зв'язок з засобами вогневої підтримки й особливо з системою постачання. Не в змозі тривало вести вогневий бій, без достатньої кількості їжі й боєприпасів, поступово німецький наступ видихався.

Союзники зосереджували свої основні зусилля на утриманні ключових об'єктів, залишаючи більшість території, що була спустошена роками війни, практично без бою та відходячи поступово з рубежу на рубіж.

До кінця квітня 1918 року, небезпека краху фронту та прориву німців у стратегічну глибину оборони союзних військ пройшла. Німецька армія зазнала важких втрат і, повністю виснаживши свої власні сили, опанувала землі, які не мали колосального значення для здобуття вирішальної перемоги у війні, й які неможливо було утримати такими виснаженими формуваннями.

У серпні 1918 року, союзники почали масштабний контрнаступ по всьому Західному фронту, використовуючи нові методи застосування артилерійських і танкових підрозділів та нові підходи до оперативного мистецтва у веденні контрнаступальних дій. За «Сто днів» союзного наступу німці були розгромлені або змушені були відступити з усіх територій, які вони окупували під час Весняного наступу, більш того німецька армія не змогла утримати лінію Гінденбурга й урешті-решт Німецька імперія капітулювала у листопаді цього ж року.

Див. також

Примітки
Виноски
    Джерела
    1. Churchill, «The World Crisis, Vol. 2», p.963. Втрати Німецької імперії з «Reichsarchiv 1918»
    2. Churchill, «The World Crisis, Vol. 2», p.963. Британські втрати з «Military Effort of the British Empire»
    3. Churchill, «The World Crisis, Vol. 2», p.963. Втрати Франції з «Official Returns to the Chamber, March 29, 1922»
    4. Bligny, Marne — Italian Great War Cemetery. Архів оригіналу за 21 жовтня 2005. Процитовано 4 вересня 2014.

    Література
    • Зайончковский, Андрей Медардович. Первая мировая война. — СПб : Полигон, 2000. — 878 с. — ISBN 5-89173-082-0. (рос.)
    • История Первой мировой войны 1914—1918 гг / под редакцией И. И. Ростунова. — М. : Наука, 1970. — Т. в 2-х томах. — 25 500 прим. (рос.)
    • Нилланс Робин. АРРАС, АПРЕЛЬ — МАЙ 1917 // Генералы Великой войны. Западный фронт 1914-1918 = The Great War Generals on the Western Front 1914-18 / Сафронова Татьяна. — М. : АСТ, Астрель, 2005. — 896 с. — (Историческая библиотека) — 3 000 прим. — ISBN 1-85487-900-6. (рос.)
    • Уткин, Анатолий Иванович. Первая Мировая война. — М. : Алгоритм, 2001. — 592 с. — (История России. Современный взгляд) — 5 000 прим. — ISBN 5-9265-0039-7. (рос.)
    • Pitt, Barrie [1962] (2003) 1918 The Last Act, Pen & Sword Military Classics series, Barnsley: Pen and Sword Books Ltd, ISBN 0-85052-974-3
    • Zabecki, David T. (2006) The German 1918 Offensives. A Case Study in the Operational Level of War, London: Routledge, ISBN 0-415-35600-8
    • Middlebrook, Martin. The Kaiser's Battle: 21 March 1918: The First Day of the German Spring Offensive. Penguin. 1983. ISBN 0-14-017135-5
    • Marix Evans, Martin (2002) 1918: The Year of Victories, Arcturus Military History Series, London: Arcturus, ISBN 0-572-02838-5
    • Gray, Randal (1991) Kaiserschlacht, 1918: The Final German Offensive, Osprey Campaign Series 11, London: Osprey, ISBN 1-85532-157-2
    • Edmonds, J. E. (1939). Military Operations France and Belgium, 1918 May–July: The German Diversion Offensives and the First Allied Counter-Offensive (вид. IWM & Battery Press 1994). London: Macmillan. ISBN 0-89839-211-X.

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.