Філіпінник

Філіпі́нник[1] (Rhabdornis) — рід горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae). Представники цього роду є ендеміками Філіппін.

?
Філіпінник

Філіпінник малий (Rhabdornis mystacalis)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Шпакові (Sturnidae)
Підродина: Rhabdornithinae
Рід: Філіпінник (Rhabdornis)
Reichenbach, 1853
Види
Посилання
Вікісховище: Rhabdornis
Віківиди: Rhabdornis
ITIS: 558170
NCBI: 237437

Опис

Філіпінники — дрібні птахи, які досягають довжини 15,1—18,8 см і ваги 22,4—46 г. Зовні вони схожі на підкоришників (Certhiidae). Мають міцні, сильні лапи, пристосовані до вертикального переміщення по деревах, тонкі, гострі дзьоби, пристосовані для виколупування комах з-під кори, а також схожі на щіточки язики, пристосовані до споживання нектару. Філіпінникам притаманний статевий диморфізм.

Таксономія і систематика

Рід Філіпінник (Rhabdornis) був введений німецьким орнітологом Людвігом Райхенбахом в 1853 році з малим філіпінником як типовим видом[2]. Систематичне положення роду довгий час було спірним. В 1967 році американський орнітолог Джеймс Грінвей виділив філіпінників у монотипову родину філіпінникових (Rhabdornithinae)[3][4], інші дослідники відносили філіпінників до підкоришникових, тимелієвих і шпакових. Нещодавні молекулярно-генетичні дослідження показали, що філіпінники формують окрему кладу всередині родини шпакових[5][6][7].

Види

Виділяють чотири види:[8]

Етимологія

Наукова назва роду Rhabdornis походить від сполучення слів дав.-гр. ῥαβδος — смужка і ορνις — птах.[11]

Примітки
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Reichenbach, Ludwig (1853). Icones ad synopsin avium No. 11. Scansoriae B. Handbuch der speciellen Ornithologie (German). Dresden und Leipzig: Expedition Vollständigsten Naturgeschichte. с. 219–316 [276].
  3. Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1986). Check-List of Birds of the World. Volume 12. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 161.
  4. Dickinson, E.C.; Christidis, L., ред. (2014). The Howard & Moore Complete Checklist of the Birds of the World. Volume 2: Passerines (вид. 4th). Eastbourne, UK: Aves Press. с. 579. ISBN 978-0-9568611-2-2.
  5. Cibois, Alice; Cracraft, Joel (2004). Assessing the passerine "Tapestry": phylogenetic relationships of the Muscicapoidea inferred from nuclear DNA sequences. Molecular Phylogenetics and Evolution 32 (1): 264–273. doi:10.1016/j.ympev.2003.12.002.
  6. Lovette, Irby J.; Rubenstein, Dustin R. (2007). A comprehensive molecular phylogeny of the starlings (Aves: Sturnidae) and mockingbirds (Aves: Mimidae): Congruent mtDNA and nuclear trees for a cosmopolitan avian radiation. Molecular Phylogenetics and Evolution 44 (3): 1031–1056. doi:10.1016/j.ympev.2007.03.017.
  7. Zuccon, D.; Cibois, A.; Pasquet, E.; Ericson, P.G.P. (2006). Nuclear and mitochondrial sequence data reveal the major lineages of starlings, mynas and related taxa. Molecular Phylogenetics and Evolution 41 (2): 333–344. doi:10.1016/j.ympev.2006.05.007.
  8. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 вересня 2021.
  9. Rhabdornis rabori у базі Avibase.
  10. Species Updates – IOC World Bird List (амер.). Процитовано 28 травня 2021.
  11. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 333. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Посилання

Джерела
  • Herausgeber: Forshaw, Joseph: Enzyklopädie der Vögel, 1999 — ISBN 3-8289-1557-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.