Халяви

Халя́ви — верхня частина чобіт, яка прикриває гомілки.

Слово походить від прасл. *xol'eva, очевидно, утвореного від дієслова *xoliti («мити», «чистити»). Менш ймовірні версії циганської (холов, холова) або латинської (лат. caliga — «каліга») етимології, а також версія польського походження (пол. cholewa) українського слова. Висловлювалася думка про зв'язок халява і холоша[1].

Халяви та їх конструкція впливають на зручність і призначення взуття. Зокрема, особливістю чобіт козаків періоду Гетьманщини було те, що це взуття мало невисокі халяви (заввишки до середини литки) і двошарові закаблуки з луб'яною дерев'яною прокладкою для міцності. Халяву зазвичай зшивали одним швом з внутрішнього боку ноги, що й розрізняло чоботи для правої і лівої ноги. Халяви утеплювали ноги, а під час їзди верхи захищали їх від кінського поту та металевих пряжок стременних ременів. Верх халяв був зрізаний скісно (рідше рівно) і мав невеликий гостроконечний мисик попереду. Приблизно на межі XVII і XVIII сторіч верх халяв позбувся характерного мисика, тобто став зрізатися рівно[2]. Поширеним було заправляти шаровари у халяви чобіт.

Слово присутнє в українській фразеології: лизати халяви (чоботи, черевики, п'яти) комусь, у когось означає «догоджати комусь, підлабузнюватися перед кимсь, принижуватися»[3]. Також ідіома «видно пана по халявах» означає, що зовнішні прояви, зокрема якість взуття характеризують достаток та (або) шляхетність людини.

Жаргонне значення слова «халява» — щось безплатне. «На халяву» — можливість отримати щось дарма. Припускають, що цей вираз веде походження від звичаю ховати на бенкетах пригощення в халявах, щоб можна було поїсти безкоштовно ще раз. За іншою версією, з метою економії нові чоботи замовляли з халявами від старих («на стару халяву»), що надалі і стало позначенням дешевизни і даровизни[4].