Хамад ібн Тувайні

Походив з династії Бусаїдів. Син Тувайні бін Саїда, султана Маскату і Оману. народився 1857 року в Маскаті. 1866 року після загибелі батька почалася боротьба за владу в Омані, що завершилася 1870 року сходженням на трон Туркі бін Саїда. З донькою останнього Хамад одружився, але 1874 року розлучився з нею.

1893 року після смерті його стрийка Алі I з ініціативи британської влади стає султаном Занзібару. Для зміцнення свого становища оженився зі стриєчною сестрою Нуну, донькою султана Баргаша. Втім у зовнішній політиці Хамад дотримувався нейтралітету, маневруючи між Великою Британією і Німеччиною, яка на той час встановлювала свою владу до озера Танганьїка. В результаті 1894 року був нагороджений британським Орденом Зірки Індії, а 1895 року — прусським Орденом Червоного орла. Водночас у 1893 році мусив визнати італійський протекторат над областю Бенадір з містом Могадішо, чим відмовитися остаточно від цих володінь. У відповідь британцідо 1895 року підпорядкували султану області Віту

1895 року підтримав повстання племен проти оманського султана Фейсала, можливо розраховуючи на випадок успіху зайняти трон Маскату, відновивши Оманську імперією. Раптово помер у 1896 році, за деякими припущеннями, отруєний Халідом ібн Баргашем.

• Heinrich Loth: Geschichte Afrikas von den Anfängen bis zur Gegenwart, Teil II, Afrika unter imperialistischer Kolonialherrschaft und die Formierung der antikolonialen Kräfte 1884—1945, Seite 31f. Akademie-Verlag Berlin 1976
• Hernon, Ian (2003). Britain's Forgotten Wars. Stroud: Sutton Publishing. pp. 396—404. ISBN 978-0-7509-3162-5.