Занзібар (автономія)

У Середньовіччі на Занзібарі була поширена торгівля невільниками зі Східної Африки. З часом работоргівля зосередилася у руках арабських торговців з Оману, що склали ядро місцевої аристократії. У XVI столітті Занзібар разом із Момбасою входить до складу колоніальних володінь Португалії. У середині XVII століття оманські араби оговталися від удару, завданого появою європейських колонізаторів, і стали витісняти їх із західної частини Індійського океану. На Занзібарі влада султану довгий час залишалася номінальною.

До 1853 року наймогутніший з оманських султанів Саїд ібн Султан встановив контроль над значними ділянками африканського узбережжя і переніс свою столицю з Маскату на Занзібар. Острів переживав новий підйом, пов'язаний зі збільшеним попитом на слонову кістку і рабів — товари, які поставлялися на місцеві ринки з Африки. При султані на Занзібарі велося широке будівництво; архітектурні пам'ятники острова внесені ЮНЕСКО до Списку всесвітньої спадщини.

У 1861 році Занзібарський султанат відокремився від оманського, а у 1890 році він став британським протекторатом.

10 грудня 1963 року британський уряд передав Занзібар арабському султанові і Занзібар було проголошено незалежною державою. Після відходу британців на острові 12 січня 1964 року почалося повстання: чорне населення не захотіло бути під владою арабів і скинуло їх. Занзібарська революція супроводжувалася масовими вбивствами арабів, індійців і європейців. Відзначалися випадки канібалізму. Біле населення, що лишилися в живих змушене було рятуватися втечею.

26 квітня 1964 року влада Занзібару і Танганьїки підписали угоду про створення єдиної держави — Об'єднаної Республіки Танганьїки і Занзібару. 29 жовтня 1964 року назва офіційно скоротили до «Об'єднана Республіка Танзанія».

Глава Занзібару — Ахмад Абейд Карум — отримав статус президента Занзібару, будучи одночасно віце-президентом Танзанії. У його веденні залишалися внутрішні справи архіпелагу, у той час як зовнішня політика перейшла у відання Танзанії.

З 2005 року Занзібар має власний прапор і парламент. Зберігся і статус президента Занзібару.

Президент Занзібару є головою Революційного уряду Занзібару, який є напівавтономним урядом у Танзанії. Президент Занзібару є також головою Революційної ради, члени якого призначаються президентом, і деякі з яких повинні бути обрані з Палати представників Занзібару[2]. Президент обирається на 5 років і може бути переобраний тільки один раз[3].

Палата представників Занзібару є законодавчим органом напівавтономних островів Занзібар. Утворена після виборів, що відбулися 30 жовтня 2005 року, і має у цілому 81 член, з яких 50 обираються прямим голосуванням в одномандатних округах з використанням простої більшості, 10 додаткових членів призначаються Президентом Занзібару, 5 місць зарезервовані для призначених урядом регіональних (обласних) уповноважених, 15 місць зарезервовано для жінок і заповнюються на партійній основі та 1 місце зарезервовано для Генерального прокурора Занзібару[4].

Революційна Рада Занзібару поряд з Палатою представників складають напівавтономний Революційний уряд Занзібару. Головна роль Ради полягає у наданні консультативної допомоги Президенту Занзібару, який є і головою уряду[5].

Революційна Рада складається з таких членів[5]:

• Президент Занзібару, який є головою Ради
• Головний міністр революційного уряду Занзібару
• Всі Міністри Революційного уряду Занзібару
• Інші члени, що призначаються президентом Занзібару

Регіони Танзанії, включаючи і 5 регіонів Занзібару

Занзібар у складі Об'єднаної Республіки Танзанія є напівавтономію, що включає п'ять регіонів Танзанії:

У свою чергу, кожен регіон має по 2 округи. Тобто, всього 10 округів[1]:

• Касказіні «А» або Північний «А» (Kaskazini «A») — північ Північного Занзібару (102 279 осіб, 2009),
• Касказіні «Б» або Північний «Б» (Kaskazini «B») — південь Північного Занзібару (69 243 осіб, 2009),
• Каті (Kati) або Центральний Занзібар (72 628 осіб, 2009),
• Кусіні (Kusini) або Південний Занзібар (37 555 осіб, 2009),
• Магарібі (Magharibi) або Західний Занзібар (205 748 осіб, 2009),
• Мжіні (Mjini) або Занзібар-місто (129 097 осіб, 2009),
• Мічевені (Micheweni) — північ Пемби Північної (110 729 осіб, 2009),
• Вете (Wete) — південь Пемби Північної (133 030 осіб, 2009),
• Чаке-Чаке (Chake Chake) — північ Пемби Південної (115 231 осіб, 2009),
• Мкоані (Mkoani) — південь Пемби Південної (120 841 осіб, 2009).

• 
  Набережна міста Занзібар з палацом султана
• 
  Арабський форт у Занзібарі

• Фоторепортаж і нарис «Занзібар»