Хандриков Митрофан Федорович

Митрофа́н Фе́дорович Ха́ндриков (1 (13) січня 1837(18370113), Москва 25 липня (7 серпня) 1915) — російський астроном і геодезист, член-кореспондент Петербурзької академії наук, професор Київського університету (з 1869) і директор Київської астрономічної обсерваторії, таємний радник.

Митрофан Федорович Хандриков
Народився 1 (13) січня 1837(1837-01-13)
Москва
Помер 25 липня (7 серпня) 1915(1915-08-07) (78 років)
Київ, Російська імперія
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна  Російська імперія
Національність росіянин
Діяльність астроном
Alma mater Московський університет
Галузь астрономія
Заклад Київський університет
Звання професор
Ступінь доктор астрономії
Відомі учні Роберт Фоґель
Членство Петербурзька академія наук
Відомий завдяки: директор Київської астрономічної обсерваторії

Біографія

Народився 1 (13 січня) 1837 року в Москві. Після закінчення курсу в Московському університеті в 1858 році залишений при тому ж університеті і прикомандирований до університетської обсерваторії.

У 1862 році за дисертацію «Порівняння способів, запропонованих Гауссом, Бесселем і Гансеном для обчислення сонячних затемнень» (Москва) удостоєний ступеня магістра астрономії і призначений виконуючим посаду астронома-спостерігача в обсерваторії Московського університету.

У 1865 році за дисертацію «Нарис теорії визначення планетних і кометних орбіт за трьома спостереженнями» (Москва) удостоєний ступеня доктора астрономії.

З 1870 року професор астрономії Київського університету, в 18701901 роках — директор обсерваторії цього університету. При Хандрикові почалися систематичні спостереження на меридіанному колі і пасажному інструменті, було організовано видання «Анналів обсерваторії».

Могила Митрофана Хандриков

Помер 25 липня (7 серпня) 1915 року. Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 17, ряд 8, місце 15). Надгробок хрест на постаменті з чорного граніту.

Праці

Праці Хандрикова присвячені теоретичній і спостережній астрономії та геодезії. Розробив теорію визначення орбіт планет і комет та теорію передобчислення затемнень. Серед них:

  • «Про збуреннях в русі комет» (1867);
  • «Загальна теорія збурень» (1871);
  • «Замітка про обчислення планетних і кометних орбіт за методом Гауса» («матем. Сборник.», Т. VI, 1872);
  • «Нарис теоретичної астрономії» , Київ, 1883;
  • «Теорія руху планет і комет біля Сонця по конічних перетинах» (1890);
  • «Теорія фігури Землі» (1900).

Автор ряду підручників з астрономії та математичного аналізу:

  • «Система астрономії» (1875—1877);
  • «Нарис теоретичної астрономії» (1883);
  • «Описова астрономія» (1886);
  • «Курс сферичної астрономії» (1889);
  • «Курс аналізу» ( 1887);
  • «Аналіз нескінченно малих» (т. 1-3, 1905—1908) та інше.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.