Ханларова Зейнаб Ях'я-кизи

Зейнаб Ях'я кизи Ханларова (азерб. Zeynəb Yəhya qızı Xanlarova; нар. 28 грудня 1936, Баку) — радянська азербайджанська співачка (ліричне сопрано)| . Народна артистка СРСР (1980).

Зейнаб Ханларова
азерб. Zeynəb Xanlarova
Зображення
Основна інформація
Дата народження 28 грудня 1936(1936-12-28) (85 років)
Місце народження Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Роки активності 1961 — н.в.
Громадянство СРСР і Азербайджан
Професії співачка, оперна співачка, політична діячка
Співацький голос сопрано
Жанри класична музика, національна музика і опера
Псевдоніми "Dünyanın Zeynəbi"
Нагороди

Автограф
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Дитинство

Зейнаб Ханларова народилася 28 грудня 1936 року у Баку. Зейнаб була наймолодшою серед п'яти дітей у родині нефтяника Ях'ї та домогосподарки Периджаган Ханларових. Ще у дитячі роки батько виховав у Зейнабі любов до східної поезії, яка є невід'ємною частиною мугамів[1]. З малих років Ханларова любила музику, у вільний час брала участь у гуртку художньої самодіяльності у місцевому Палаці піонерів.

Юність

Навчалась у школі № 161 міста Баку. Ще з дитинства мріючи стати вчителем, поступила до Бакинської педагогічної школи імені Сабіра. Навіть будучи ученицею педагогічної школи, Зейнаб тягнулася до музики, брала участь у самодіяльності, у шкільних заходах виконувала мугами: навчаючись на останньому курсі у педшколі, у 1955 році, Зейнаб Ханларова разом с колективом виступила у Філармонії з азербайджанською народною піснею «Азербайджан марали»; її виконування високо оцінили Афрасіяб Бадалбейлі, Джаганґір Джаганґіров та Камбар Гусейнліі[2]. За їхніми рекомендаціями, по закінченню педагогічної школи Ханларова одразу поступила до музикальної школи імені Асафа Зейналли.

Вчителем мугама Зейнабі Ханларовой став видатний ханенде Сеїд Шушинський[3][4]. Ханенде навчав співачку не тільки музиці, але й сценичному поведінку. Сеїд Шушинський вирішив провести експеримент, запропонувавши виконати Зейнабі мугам «Чаргях», хоча той вважався виключно чоловічим мугамом. У 1960 році вона стала першою жінкою, виконавшою «Чаргях»[5][6][7]; запис цього мугама у виконанні Ханларовой досі зберігається у Золотому фонді Азербайджанського радіо.

Подальша кар'єра

Закінчив у 1961 році музичну школу імені Асафа Зейналли, за запрошенням заслуженого артиста республіки Шамсі Бадалбейлі З. Ханларова стала солісткою Азербайджанськоі державної філармонії імені Мусліма Магомаєва[6][8].

З 1975 року — художній керівник ансамблю народних інструментів[7]. Серед учасників ансамблю були популярні у народі кларнетист Велі Кадимов, гармоніст Автандил Ісрафілов, кеманчист Адалят Везіров та інші.

Творчість

Творча манера Зейнабі Ханларовой відрізняється артистизмом та темпераментом[7][9][10][11]. У своїх виступах Ханларова часто застосовує танцювальні елементи, у виконанні пісень їй притаманні рулади та гайнатма[комм. 1][6]. Про виконавчий стиль співачки добре відгукувались народні та заслужені артисти республіки, майстри мугаму, видатні діячи культури та захоплені глядачі з Азербайджану та інших країн[12].

Одна з платівок з піснями Зейнабі Ханларовой

Найбільших успіхів Ханларова досягла у музикальному жанрі естради. У виконанні популярність знайшли ряд народних пісень, пісні композиторів Тофіка Кулієва, Арифа Мелікова, Раміза Мирішли, Алекпера Тагиєва, Еміна Сабітогли, Кара Караєва, Фікрета Амірова, Октая Кязимова и других[13]. Перші пісні композитора Алекпера Тагиєва прозвучали у виконанні Зейнабі Ханларової (у тому числі й найперша — «Ґоншу ґиз»), у її виконанні найбільш популярними стали ритмічні пісні Еміна Сабітогли. Важливе місце у репертуарі співачки займають пісні власного твору — пісні «Менім уреїм», «Бес не деїм» та інші[6]. Ханларова виконувала пісні на російській («Калінка»), вірменській («Нуне»), грузинській («Долера»), фарсі («Ей ґолє ман»), пушту («Чекре»), японській («Даріка санга»), турецькій («Сені яланчи»), грецькій («Ела мо») та на інших мовах[14].

Велику популярність Зейнаб Ханларова отримала також за межами Азербайджану. За багато років своєї кар'єри співачка з успіхом відвідала республіки колишнього Радянського Союзу, Чехію, Словаччину, Румунію, Угорщину, Польщу, Францію, Іспанію, Канаду, Італію, Швецію, Швейцарію, Данію, Туреччину, Ірак, Афганістан, Японію, США, Ємен, Сирію, Ліван, Кувейт та інші країни[15][6][9].

Важливу роль у репертуарі Зейнабі Ханларової займають мугами. Ханенде професійно виконала мугами «Чарґях», «Махур-хінді», «Ґатар», «Харідж сеґях», «Хумаюн», «Баяти-Кюрд», «Шахназ», «Баяти-Шираз», тесніфи «Шур» та «Ділкєш»[6].

На сцені Азербайджанського державного театру опери та балету Зейнаб Ханларова створила образи Лейлі («Лейлі та Меджнун» Узеїра Гаджибекова), Аслі («Аслі та Керем» Узеїра Гаджибекова), Арабзанґі («Шах-Ісмаїл» Мусліма Магомаєва), Санем («Скеля нареченої» Шафіги Ахундовой)[3][11].

З піснями Зейнабі Ханларової випущено 38 платівок[16].

Громадське життя

24 лютого 1985 року З. Я. Ханларова обрана по Мірбаширському округу № 333 до Верховної Ради Азербайджанської РСР XI скликання, стала членом Комісії з культури Верховної Ради[8]. 30 вересня 1990 року обрана депутатом Верховної Ради Азербайджанської РСР XII скликання від Бакинського округу № 266[17].

12 листопада 1995 року обрана до Міллі Меджлису від Тертерського виборчого округу № 86, 5 листопада 2000 року — від Кобустан-Хизи-Сіязанського округу № 62, 6 листопада 2005 року — від Кобустан-Хизи-Кубінського округу № 50, 7 листопада 2010 року та 1 листопада 2015 року — від Кобустан-Хизи-Сумгаітського округу № 50. Член Комісії з культури Міллі Меджлису (з 1995 року до нинішнього часу).

Родина
  • Батько — Ях'я Аслан огли Ханларов (1890—1968) — робочий на Бакинських нафтопромислах[18].
  • Мати — Периджаган Иса кизи Ханларова — домогосподарка.
  • Муж — Селім Бабаєв (у шлюбі з 1975 року) — працював на керуючих посадах у системі рибного господарства[19].
  • Діти — Рамін (1975) та Рамал (1978) Бабаєви.

Фільмографія
  • 1970 — «Ритми Апшерону» (фільм-концерт)[20]
  • 1970 — «Зустріч на весіллі» (фільм-концерт)
  • 1971 — «Концертна програма» (фільм-концерт)
  • 1979 — «Дивак» (вокал)
  • 1981 — «Співаюча земля»[21]
  • 1981 — «Акорди довгого життя» [21]
  • 1982 — «Здрастуй, Зейнаб!» (фільм-концерт)
  • 1984 — «Вимога» (вокал)
  • 1995 — «Гаджи Аріф»[20]
  • 2000 — «Шеірін хазрісі» (неперекладаємо)
  • 2000 — «Рука Алієва»
  • 2003 — «Рятівник. Фільм третій»
  • 2007 — «Формула перемоги»
  • 2007 — «Я не втомився. Ровшан Беджат»

Нагороди та звання
  • Орден Гейдара Алієва (26.12.2016) — за особливі заслуги у розвитку азербайджанської культури
  • Орден «Незалежність» (Азербайджан) (26.12.2006) — за великі заслуги у розвитку азербайджанської музикальної культури
  • Орден Дружби народів (26.12.1986) — за заслуги у розвитку радянського музикального мистецтва[22]
  • Орден «Знак Пошани» (02.07.1971)
  • Народна артистка СРСР (28.07.1980) — за великі досяжнення у розвитку радянського музикального мистецтва[23]
  • Заслужена артистка Азербайджанської РСР (1967)
  • Народна артистка Азербайджанскої РСР (1975) — за великі заслуги у розвитку азербайджанського радянського музикального та виконавчого мистецтва
  • Народна артистка Вірменської РСР (15.03.1978) — за заслуги у розвитку культурних відносин між Вірменською та Азербайджанскою РСР та високу виконавчу майстерність[24]
  • Почесний диплом Президента Азербайджанськой Республіки (28.12.2011) — за активну пропаганду азербайджанської музики
  • Державна премія Азербайджанської РСР (1987) — за концертні програми
  • Почесний приз «Золотий диск» Всесоюзної фірми грамплатівок «Мелодія» (18.02.1986) — за грамзаписи азербайджанських пісень та пісень народів Східу[6]

Примітки

Коментарі
  1. Гайнатма — переливчате звучання, створюване швидким та багатократним чергуванням звуків.

Джерела
  1. Рахман-заде, 1985, с. 9-10.
  2. Рахман-заде, 1985, с. 15.
  3. Музыкальная энциклопедия, 1982.
  4. Рахман-заде, 1985, с. 17.
  5. Рахман-заде, 1985, с. 20.
  6. АСЭ, 1987.
  7. Байрамова, 2004.
  8. Одиннадцатый созыв, 1986.
  9. Джафар-заде, 1978.
  10. Гасан-заде, 1980.
  11. Варжапетян, 1977.
  12. Рахман-заде, 1985, с. 42, 56, 63-65, 76-78.
  13. Рахман-заде, 1985, с. 50-51.
  14. Рахман-заде, 1985, с. 55.
  15. Рахман-заде, 1985, с. 44.
  16. Ханларова Зейнаб. records.su. Процитовано 11 квітня 2018.
  17. ЦИК, 1990.
  18. Рахман-заде, 1985, с. 9.
  19. Рахман-заде, 1985, с. 30.
  20. Кязим-заде, 2003.
  21. Кязим-заде, 2004.
  22. Ведомости, 1986.
  23. Ведомости, 1980.
  24. Рахман-заде, 1985.

Література

Книги
  • Ханларова Зејнәб Јәһја гызы // Азәрбајҹан Совет Енсиклопедијасы / Ч. Б. Гулијев. — Бакы: Азәрбајҹан Совет Енсиклопедијасы, 1987. — Т. X ҹилд: Фрост — Шүштәр. — С. 51.
  • Ханларова Зейнаб Яхья кызы // Музыкальная энциклопедия. — М., 1982. — Т. 6. — С. 960.
  • Рахман-заде Фазиль. Сердце, упоенное песней. — Б.: Ишыг, 1985. — 174 с.
  • Байрамова Алла. Женщины в музыкальной жизни Азербайджана. — Б., 2004. — С. 72-73.
  • Депутаты Верховного Совета Азербайджанской ССР. Одиннадцатый созыв.. — Баку: Азернешр, 1986.
  • Кязим-заде Айдын. Азербайджанское кино — 1 (каталог фильмов 1898—2002). — Б., 2003.
  • Кязим-заде Айдын. Наш Азербайджанфильм. 1923—2003 года.. — Б., 2004.

Статті
  • Варжапетян В. Несмолкающая песня // Огонёк: журнал. — 1977. — 6 января (№ 10).
  • Джафар-заде Азиза Солнечное сердце // Литературный Азербайджан. — 1978. — С. 66-68.
  • Гасан-заде Нариман Звезда нашей песни // Коммунист. — Б., 1980. — 30 июля. — С. 4.
  • Информация Центрального Избирательного Комитета по выборам народных депутатов Азербайджанской ССР // Коммунист. — Б., 1990. — 10 октября. — С. 3.

Документи
  • Указ Президиума Верховного Совета СССР «О награждении тов. Ханларовой З. Я. орденом Дружбы народов» от 26 декабря 1986 г. Шаблон:Ведомости ВС СССРВедомости Верховного Совета СССРШаблон:Ведомости ВС СССР
  • Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении почётного звания „Народный артист СССР“ тов. Ханларовой З. Я.» от 28 июля 1980 г. Шаблон:Ведомости ВС СССРВедомости Верховного Совета СССРШаблон:Ведомости ВС СССР
  • «О награждении З. Я. Ханларовой орденом Гейдара Алиева» : Азербайджанская Республика — Баку, 2016.
  • «О награждении З. Я. Ханларовой Почётным дипломом Президента Азербайджанской Республиики»: Азербайджанская Республика — Баку, 2011.
  • «О награждении З. Я. Ханларовой орденом Независимости»: Азербайджанская Республика — Баку, 2006.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.