Ханьшу

«Ханьшу» (汉书) — історична хроніка китайської династії Хань з 260 р. до н. е. по 20 р. н. е. Почав її складання Бань Бяо, племінник улюбленої наложниці імператора Чен-ді, а закінчили його син Бань Ґу і дочка Бань Чжао. (Інший син Бань Бяо, Бань Чао, був одним з найзнаменитіших ханьских воєначальників). «Ханьшу» входить до складу серії хронік «Ершіси ши» і є прообразом багатьох історичних хронік наступних династій. У «Ханьшу» є і безпосереднє продовження — хроніка Хоу Ханьшу.

Двадцять чотири історії
  Твір Автори Сувої
1 Ши цзі 史記Сима Цянь 司馬遷 (Західна Хань) 130
2 Ханьшу 漢書Бань Ґу 班固 (Східна Хань) 100
3 Хоу Ханьшу 後漢書Фань Є 范曄 (Лю Сун) 120
4 СаньґочжиЧень Шоу 65
5 晋書房玄齢 130
6 Книга Сун 宋書Шень Юе 沈約 (Південна Ці) 100
7 南斉書蕭子顕 59
8 梁書姚思廉 56
9 陳書姚思廉 36
10 魏書北斉魏収 114
11 北斉書李百薬 50
12 周書令狐徳棻 50
13 隋書魏徴長孫無忌 85
14 南史李延寿 80
15 北史李延寿 100
16 旧唐書後晋劉昫 200
17 新唐書北宋欧陽修宋祁 225
18 旧五代史北宋薛居正 150
19 新五代史Оуян Сю 欧陽修 (Північна Сун) 74
20 宋史トクト(脱脱)他 496
21 遼史トクト(脱脱)他 116
22 金史トクト(脱脱)他 135
23 元史宋濂 210
24 Історія Мін 明史張廷玉 332

Зміст

Ця історія була розроблена з метою продовжити роботу Сима Цяня. Цю роботу зазвичай називають пізньотрадиційною історичною працею. Після смерті Пан Бяо, його старший син Бань Гу був не задоволений тим, що робота батька була завершена і почав писати нову історія з початку правління династії Хань. Це відрізняє його від історії Сима Цянь, яка розпочалася з перших легендарних правителів Китаю. Таким чином, Бань Гу започав формат, так званої династичної історії, яка виступає як модель для офіційної історіографії нового часу.

Для періодів, в яких вони перекриваються, Бань Гу прийнявся застосовувати більшу частину матеріалу, що напрацював Сима Цянь, хоча в деяких випадках також подавав її дещо розширено. Він також включав принаймні частину того, що писав його батько, хоча важко зрозуміти, як багато його матеріалів було залучено.

Робота має близько 100 тематик, і включає нариси про закони, науки, географію і літературу. Молодша сестра Бань Гу, Пан Чжао, закінчила писати книгу в 111, і через 19 років після Бань Гу буде поміщений у в'язницю.

Структура

«Книга Хан» розділена в «Записках історика» на щорічники, монографічні трактати і біографії, але не включає таблиці і хронологічну історію князівської родини, які не потрібні, коли є тільки один представник з імператорської родини.

Подання, як в «Книзі Хань» було прийняте у всіх наступних китайських династичних хроніках.

Деякі договори були включені в текст інших авторів, таких як, наприклад, імперський каталог бібліотек написаний Лю Синь. Що стосується першого століття Хан, який був описаний як «Щоденник історика», то «Книга Хан» повторюється майже дослівно. Таким чином, існують також спори про достовірність поточної версії записів й припускається, що насправді частина з них може бути досить ранньою і вдруге замінює відповідні уривки з книги Хань. Ця проблема вже була піднята у вісімнадцятому столітті істориком Цуй Шу (1740—1816).

«Книга Хан» описує тільки історію однієї династії, в той час як Ван Манга (9 — 23) розглядається як узурпатор, давши йому тільки відповідні біографії. Таким чином, «Книга Хань» стала прототипом для всіх майбутніх династичних історій, і обмежується строком однієї династії, яка стала основою традиційної періодизації історії Китаю. Обидві роботи стали зразковою моделлю для майбутніх істориків не тільки через свій зміст і концепцію, а й літературні якості.

Цікаві факти

  • Ханьшу — перше письмове джерело, в якому згадується Японія.

Посилання

http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/china.htm

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.