Харальні

Харальні (Charales) — порядок харових водоростей, що відноситься до монотипового класу харофіцієвих (Charophyceae).
Разом з іншими зеленими водоростями клас Charophyceae включають або безпосередньо до царства зелених рослин (Viridiplantae)[1], або (за іншими класифікаціями) як окрему таксономічну групу у Chlorophyta[2][3][недоступне посилання]. За даними інших авторів Charophyceae є класом у Charophyta, а Chlorophyta утворюють окрему групу.[4]

?
Харальні (Charales)

Chara fragilis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Підцарство: Streptophyta
Відділ: Харофіти (Charophyta)
Клас: Charophyceae
Rabenhorst, 1863
Порядок: Харальні (Charales)
Dumortier, 1829
Родини
Посилання
Вікісховище: Charales
EOL: 3908
ITIS: 9419
NCBI: 204509
Fossilworks: 92632

Об'єднує водорості з гетеротрихальним типом морфологічної структури тіла, які мають макроскопічні членисто-кільцеві таломи (що нагадують хвощі[5]), джгутикові стадії, що представлені сперматозоїдами, оогамний статевий процес, багатоклітинні жіночі статеві органи. Харальні водорості мешкають у бентосі озер та приморських солонуватоводних лиманів[6]. До порядку входить близько 150 видів сучасної флори та понад 1000 викопних видів[7].

За сучасною класифікацією, харальні найближчі до ембріофітів (наземних рослин).[1][8] Цю близькість показує наявність багатьох спільних характеристик, таких як статеве розмноження, тип фотосинтезу, тощо; аналіз ДНК хлоропластів також вказав на спорідненість цих груп.[1][9]

Див. також
  • Сицидія — викопний рід харових водоростей

Примітки
  1. Campbell, N. A. & Reece, J. B. 2005. Biology, Seventh Edition. Benjamin Cummings, San Francisco.
  2. Hoek, C. van den, Mann, D. G. & Jahns, H. M. 1995. Algae: An Introduction to Phycology. Cambridge University Press, Cambridge. ISBN 0-521-30419-9
  3. McCourt, R. M., Chapman, R. L., Buchheim, M. & Mishler, B. D. «Green Plants». Accessed 13 December 2007
  4. Guiry, M.D. & Guiry, G.M. (2007). Order: Charales. AlgaeBase. World-wide electronic publication (Taxonomy Browser). Galway: National University of Ireland. Процитовано 10 січня 2022.
  5. Бойко. Ботаніка, 2013, с. 154—156, Порядок харальні — Charales.
  6. Костіков та Джаган, 2006, с. 211—212, Порядок харальні — Charales.
  7. Костіков, Царенко. Альгологія, 2013, с. 360, Charales.
  8. Delwiche, C. F. «Charophycean Green Algae»[недоступне посилання з травня 2019]. Accessed 13 December 2007
  9. Turmel, M., Otis, C. & Lemieux, C. 2005. The Complete Chloroplast DNA Sequences of the Charophycean Green Algae Staurastrum and Zygnema Reveal that the Chloroplast Genome Underwent Extensive Changes During the Evolution of the Zygnematales. BMC Biology 3:22

Література
  • Г. М. Паламарь-Мордвинцева, П. М. Царенко (2009). Место и значение Charales в системе органического мира. Альгология 19 (№ 2): 117—134. ISSN 0868-8540.
  • Костіков І. Ю. Альгологія : рукопис підручника для студентів 3-4 курсу спеціальності «ботаніка» / Костіков І. Ю., Царенко П. М.. — Київ, 2013.
  • Костіков, І.Ю.; Джаган, В.В. (2006). Ботаніка. Водорості та гриби (вид. 2-ге, переблене). К.: Арістей. с. 476. ISBN 966-8458-67-2.
  • Бойко М.Ф. Ботаніка : Систематика несудинних рослин : Навч. посібник. — Ліра-К. — Київ, 2013. — 276 с. — ISBN 978-966-2609-39-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.