Хаттська мова

Вірогідно, hatt- — самоназва хаттів (бо хетти називали цю мову hattili, «по-хаттськи»), яка пізніше була перенесена на анатолійські етноси і мови.

Доля етносу достеменно не відома, але є всі підстави вважати, що хатти були не винищені хетами, а асимільовані ними. Традиційно вважається, що хаттська мова вимерла у давньохеттську добу (бл. 1680–1500 до Р. Х.), однак у документах хетського архіву знаходяться деякі свідчення, що окремі групи носіїв мови існували і в новохеттський час.

Хатти зробили винятково великий вплив на хеттську культуру давньохеттського періоду. Зокрема, майже весь культ виявився запозиченим у хаттів.

Генеалогічна приналежність хаттської мови не встановлена.

Знаходять певну спорідненість з абхазо-адизькими мовами[2], а також включать до гіпотетичної сино-кавказької макрородини.

Хаттська мова дійшла до нас лише на глиняних клинописних табличках, що належать до 17-18 століття до Р. Х. і написані, мабуть, не носіями хаттської мови, а хеттськими або лувійськими писарями. Основна частина пам'яток походить з архіву хетської столиці Хаттуси (суч. Богазкей), майже всі ці документи (близько 500 одиниць) опубліковані[3].

Наприкінці 1980-х років було виявлено хеттсько-хурритський культовий центр Сапінува (суч. Ортакей), де поряд з хеттськими і хурритськими текстами виявилися і таблички хаттською (близько 45 одиниць; основна частина цього корпусу тільки готується до публікації).

У каталозі Е. Лароша (1971) власне хаттські тексти займають діапазон CTH 725–745, причому більшість текстів відомо зараз в кількох копіях і (або) варіантах. Низка коротких хаттських пасажів (зазвичай пряма мова жерця) міститься в хетських текстах, що відносяться до інших номерів за Ларошем. Як і інші частини архівів Хаттуси і Сапінуви, ці таблички виявлені пошкодженими, тобто всі відомі нам документи хаттської мови фрагментарні.

Майже всі тексти хаттською — це описи ритуалів і релігійних свят (або ж тільки рецитації всередині описів ритуальних дій, складених хеттською), молитви і міфи. Кілька десятків хаттських назв проникло в хеттську мову (переважно це термінологія, пов'язана з відправленням культу та інститутом царської влади, а також, що важливо, слово «hapalki» — «залізо»).

Серед текстів, що збереглися, є низка хаттсько-хеттських білінгв, завдяки яким і можна скласти певне уявлення про хаттську мову.

Палеографічно хаттські тексти або хеттські тексти, що містять хаттські пасажі, належать до всіх періодів, починаючи з давньохеттського часу до новохеттської імперії (17-13 століття до Р. Х.). Більша частина таблиць написана новохеттським дуктусом, і неясно, чи потрібно вважати, що все це пізніші копії оригіналів, що належать до найдавнішого періоду хеттської писемності, чи припускати продовження хаттської письмової традиції і в новохеттський час.

Якщо для давньохеттського періоду вважається, що хаттські тексти були зрозумілі переписувачам, які їх записували, то для пізнішого часу можна визнати, що багато з хеттських переписувачів вже не володіли хаттською (цей факт пояснюється зміною загального культу під хурритським впливом у середньохеттський період). Часто дослідники змушені вважати, що текст був скопійований механічно і зі спотвореннями (іноді сам писар в колофоні згадує про зміни оригінального тексту), що серйозно ускладнює завдання дослідника і відкриває можливість певної наукової сваволі.

Нині вдається постулювати вже понад 300 хаттських лексем (або коренів), але тільки менш як у 200 з них встановлюється хоча б приблизне значення. Далеко не для всіх засвідчених форм ми можемо запропонувати хоч якийсь морфологічний аналіз.

Для хаттських текстів використовувався той же тип клинопису й ті ж принципи і прийоми письма, що і для хеттських документів. Як і в хеттській, фонетичні слова (тактові групи) поділялися пробілами; тільки на підставі цього графічного ефекту можливе говорити про клітік.

Крім стандартного хетського набору знаків для запису хаттських текстів в клинописний інвентар були введені спеціальні лігатури з маленькими підписними знаками: WA_A, WE_E, WI_I, WU_U, WU_Ú, PU_U, WI_PÍ, WU_PU (тобто / f / з наступними голосними).

• Goedegebuure P. Central Anatolian languages and language communities in the Colony period. The Luwian substrate of Hattian and the independent Hittites // PIHANS, 2008, vol. 11.
• Kassian, A. Hattic as a Sino-Caucasian language // Ugarit-Forschungen. Internationales Jahrbuch für die Altertumskunde Syrien-Palästinas. Bd 41, 2009–2010. P. 309–447.Taracha P. Zu den syntaktischen Verknüpfungen im Hattischen // Altorientalische Forschungen, 1988, Bd. 15.
• Soysal O. Zum Namen der Göttin Katahzipuri mit besonderer Berücksichtigung des Kasussystems des Hattischen // Papers presented to the 53 Rencontre Assyriologique Internationale, July 25, 2007.
• Taracha P. Zum Stand der hattischen Studien: Mögliches und Unmögliches in der Erforschung des Hattischen // O. Carruba, M. Giorgieri, C. Mora (eds). Atti del II congresso internazionale di hittitologia. Pavia, 1995.
• Дунаевская И. М., Дьяконов И.М. Хаттский (протохеттский) язык // Языки Азии и Африки. М., 1979, т. 3.
• Иванов Вяч. Вс. Об отношении хаттского языка к северозападнокавказским // Древняя Анатолия. М., 1985.
• Камменхубер А. Хаттский язык // Древние языки Малой Азии / Пер. с нем. и предисл. И. М. Дунаевской. М., 1980.
• Касьян А. С. Хаттский язык // Языки мира: Древние реликтовые языки Передней Азии / РАН. Институт языкознания. Под ред. Н. Н. Казанского, А. А. Кибрика, Ю. Б. Корякова. М.: Academia, 2010.