Хлорид міді(II)

Хлорид міді(II)
Систематична назва	міді(II) хлорид
Інші назви	хлорна мідь
Ідентифікатори
Номер CAS	7447-39-4
PubChem	24014
Номер EINECS	231-210-2
DrugBank	09131
ChEBI	49553
RTECS	GL7000000
SMILES	Cl[Cu]Cl
InChI	InChI=1S/2ClH.Cu/h2*1H;/q;;+2/p-2
Номер Бельштейна	8128168
Номер Гмеліна	9300
Властивості
Молекулярна формула	CuCl2; CuCl2·2H2O
Молярна маса	134,45 г/моль (безводний); 170,48 г/моль (дигідрат)
Зовнішній вигляд	жовто-коричневий або жовтий порошок (безводний); зелено-сині кристали (дигідрат)
Густина	3,386 г/см³ (безводний); 2,51 г/см³ (дигідрат)
Тпл	630 °C [1](безводний); ~110 °C зневоднення (дигідрат)
Ткип	655 °C[1]
Розчинність (вода)	69,2 г/100 мл (0 °C); 76,4 г/100 мл (25 °C); 110,5 г/100 мл (100 °C)[2]; ( в перерахунку на безводний )
Небезпеки
ГДК (Україна)	1 мг/м3 робоча зона; 1 мг/м3 водойми; 1 мкг/м3 водойми рибних господарств (по міді[3])
Класифікація ЄС	Не описаний
NFPA 704	0 2 1
Температура спалаху	Не горить
	Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
	Інструкція з використання шаблону
	Примітки картки

Хлори́д мі́ді(II) — неорганічна сполука складу CuCl₂. За звичайних умов є жовто-коричневим або жовтим порошком, що розпливається на повітрі, добре розчинний у воді. Світлий (жовтий) колір має безводна форма утворена в умовах, які виключають можливість забруднення продуктами гідролізу чи сполуками одновалентного купруму (розкладення при сильному нагріванні)[1]. При поглинанні води перетворюється на зелено-сині кристали (утворення кристалогідрату CuCl₂·2H₂O), зворотній процес відбувається при температурі ~110 °C.

Хімічні властивості

Розчин має окиснювальні властивості:

CuCl₂ + Cu → 2CuCl

Дана реакція використовується радіоаматорами при травленні друкованих плат, при цьому використовується, зазвичай, теплий розчин суміші кухонної солі з мідним купоросом CuSO₄·5H₂O. Утворений CuCl розчинний при надлишку в розчині Cl^- іонів (розчин при цьому змінює колір з зелено-синього чи синього на жовто-коричневий чи жовтий), тому при розведенні відпрацьованого розчину водою може випадати білий осад CuCl, який у вологому вигляді на повітрі швидко забарвлюється продуктами окиснення в зелений колір. Виділити із суміші кухонної солі з мідним купоросом CuCl₂·2H₂O можна обмінною кристалізацією:

CuSO₄ + 2NaCl → CuCl₂ + Na₂SO₄

В невеликій кількості води при 100 °C розчиняється до насичення по міді (в нерозчиненому залишку залишаються забарвлені вкраплення) стехіометрична суміш солей, розчин зливають і охолоджують приблизно до 30 °C. Розчинність Na₂SO₄ (безводного в цьому температурному діапазоні) при цьому зростає, при сильнішому охолодженні знову падає. При цьому викристалізується частина CuCl₂·2H₂O, відпрацьований маточний розчин використовується для насичення по міді наступної порції суміші.

Утворення кольору при розчиненні металевої міді в розчині CuCl₂ є досить типовим прикладом того як суміш сполук одного елемента в різних ступенях окиснення набуває кольору невластивого своїм компонентам: розчин CuCl₂ зелений або синій в залежності від концентрації, розчин CuCl в розчині хлоридів безбарвний, а їхня суміш може мати колір від жовтого до темно-коричневого[4].

Застосування

В промисловості та лабораторній техніці застосовується як каталізатор окиснення киснем. Раніше значну частину хлору отримували каталітичним окисненням хлороводню:

\mathrm {4HCl+O_{2}{\xrightarrow {400^{o}C,CuCl_{2}}}2Cl_{2}+2H_{2}O}

Реакція зворотня тому проходить не до кінця (конверсія за один прохід до 80%).

Примітки

Анорганикум, 1984.
Никольский, 1965.
Перепелиця О.П., 1997.
Некрасов Б. В. Основы общей химии. — М. : Химия, 1973. — Т. 2. — С. 312. (рос.)

Джерела

Справочник химика / Под ред. Б. П. Никольского. — М.—Л. : Химия, 1965. — Т. 3. (рос.)
Справочник химика / Под ред. Б. П. Никольского. — М.—Л. : Химия, 1971. — Т. 2. — 1168 с. (рос.)
Глінка М.Л. Загальна хімія. — 5-те. — К. : "Вища школа", 1982.
Анорганикум = Anorganikum (нім.) / Пер. с нем. под ред. О. М. Петрухина. — М. : Мир, 1984. — Т. 2. — 632 с. (рос.)
Перепелиця О. П. Властивості та екологічний вплив хімічних елементів / Під ред. В. В. Скопенка. — К. : «Вентурі», 1997.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[FOOTNOTEАнорганикум1984-1] Анорганикум, 1984.

[FOOTNOTEНикольский1965-2] Никольский, 1965.

[FOOTNOTEПерепелиця_О.П.1997-3] Перепелиця О.П., 1997.

[4] Некрасов Б. В. Основы общей химии. — М. : Химия, 1973. — Т. 2. — С. 312. (рос.)