Хорашан Картлійська

Хорашан (груз. ხორაშანი), також відома як Хорешан (груз. ხორეშანი) або Харешан (груз. ხვარეშანი); пом.. 1658) — член грузинської династії Багратіонів, донька картлійського царя Георгія X і дружина кахетинського царя Теймураза I, за якого вийшла заміж другою дружиною в 1612 році, бо в нього померла перша дружина. Вона прожила понад 40 років свого життя з Теймуразом I, чиє багате подіями його правління закінчилося остаточним поваленням проіранською фракцією в 1648 році. Хорашан займалася дипломатією і опікувалася католицькими місіонерами.

Хорашан Картлійська
Народилася 1582
Померла 1658
Рід Багратіоні
Батько Георгій X
Мати Mariam Lipartianid
У шлюбі з Теймураз I
Діти Prince David of Kakhetid, Darejan of Kakhetid і Princess Tinatin of Kakhetid
Автограф
Теймураз I і його дружина Хорашан. Малюнок з альбому сучасного їм католицького місіонера Кристофоро де Кастеллі.

Походження та заміжжя

Хорашан була дочкою Георгія X, царя Картлі, і його дружини Маріам Ліпартіані. Серед її чотирьох братів і сестер значився Луарсаб II, наступник Георгія X на картлійському престолі, згодом канонізований Грузинською православною церквою. Хорашан була обіцяна Баадуру, князю Арагві і старшому синові впливового грузинського дворянина Нугзара I, але в 1612 році Луарсаб II видав її заміж за 23-річного вдівця, кахетинського царя Теймураза I. Це порушення обіцянки образило княжу родину, що принесло неприємності Луарсабу II в наступні роки[1]. Молодший брат колишнього нареченого Хорашан, Зураб I, згодом одружився з дочкою Дареджан, попри те, що Хорашан була проти цього союзу[2][3].

Шлюб Теймураза I з Хорашан заохочувався і навіть наполегливо вимагався Аббасом I, сефевідським шахом Ірану, владикою Картлі і Кахетії. Теймураз I спочатку неохоче погодився на нього, бо Хорашан була його родичкою по лінії їх спільного прадіда Левана, царя Кахетії, але врешті-решт він підкорився волі шаха і поєднався з нею шлюбом у Гремі. У тому ж році були укладені подальші шлюбні угоди для зміцнення лояльності грузинських правителів; молодшу сестру Хорашан, Тінатін, відправили в гарем шаха Аббаса I, де вже була Олена, сестра Теймураза I[1]. Обговорюючи причини цих шлюбів, грузинський хроніст XVIII століття князь Вахушті Багратіоні стверджував, що Аббас I хотів принизити грузинських монархів і образити їх християнську гідність[4][5].

Мінливості долі

Хорашан була царицею-дружиною Теймураза I і його вірною супутницею протягом 47 років багатою подіями життя царя. Чотири рази (у 1614, 1616, 1633 та 1648 роках) подружжя були змушені тікати зі свого царства в результаті запеклого опору Теймураза I іранській гегемонії. Двічі (в 1625 і ще раз у 1633 році) Теймураз I зміг ненадовго встановити своє панування над Картлі, царством свого шурина Луарсаба ІІ, який був страчений за наказом шаха Аббаса I в 1622 році. В ході цих подій Кахетія була спустошена, а населення значно скоротилася в результаті війни і хвиль депортації у внутрішні райони Ірану[6].

Як мінімум один раз Хорашан ледь не потрапила до рук іранських солдатів. В 1620 році, коли Хорашан супроводжувала Теймураза I в його подорожі по Османській імперії під час другого вигнання з Кахетії, шах Аббас I послав військо під командуванням Аміргун-хана, бейлербея Єреванського, щоб захопити Хорашан та її почет, що залишалася в той час в Олту. Згідно з грузинським хроніками, Хорашан приснилося, що на неї напали і пограбували солдати. Цариця була така стривожена, що негайно сховалась разом зі своїми людьми в міській цитаделі. Аміргун-хан з'явився на світанку, але йому не вдалося знайти втікачів, і він пішов, але був атакований і переможений мажордомом королеви, князем Нодаром Джорджадзе, на зворотному шляху в Іран[7].

Цей опис подій схожий на свідчення сучасником подій португальським августинським чернцем Амброзіу душ Анжос у своєму оповіданні про мученицьку смерть матері Теймураза I, цариці Кетеван, в Ірані. За словами Амброзіу душ Анжоса, шах Аббас I мав намір взяти дружину Теймураза I Хорашан як свою власну, щоб принизити непокірного грузинського правителя. Скориставшись тимчасовою відсутністю Теймураза I вдома, люди шаха спробували викрасти, але облягаючі іранські війська були зупинені до тих пір, поки Теймураз I не зміг несподівано повернутися і розгромити непроханих гостей[8].

Князь Вахушті також повідомляв про інцидент, коли Теймураз I, обурений дезертирством знаті з роду Бараташвілі, збирався скалічити їх дружин, але Хорашан не дозволила йому здійснити подібний акт помсти[9].

Останні роки

Зрештою подружжя опинилися у вигнанні в Імеретинському царстві в західній Грузії в 1648 році, втративши свого єдиного сина, царевича Давида, в битві з іранською армією в тому ж році. Останнє падіння Теймураза I було викликане поширенням Ростома, проіранського родича Хорашан. Обложений цар Теймураз I послав Хорашан на переговори; Ростом поставився до цариці з повагою і великодушно надав своєму супротивнику безпечний прохід в Імереті[10]. Останні надії Теймураза I були пов'язані з Московським царством, куди він відправився в 1656 році. Він повернувся в Імереті у 1659 році, без будь-яких відчутних результатів, до того часу Хорашан померла[11].

Генеалогія

Примітки
  1. Allen, 1970.
  2. Brosset, 1850, с. 166.
  3. Rayfield, 2012, с. 192.
  4. Brosset, 1850, с. 160.
  5. Rayfield, 2012, с. 189.
  6. Rayfield, 2012, с. 191–193.
  7. Brosset, 1850, с. 165.
  8. Flannery, 2013, с. 206.
  9. Brosset, 1850, с. 168.
  10. Rayfield, 2012, с. 201.
  11. Rayfield, 2012, с. 209.

Джерела
  • Allen, W.E.D. (англ.; рос.). Russian embassies to the Georgian kings (1589—1605) (англ.). — Cambridge: Cambridge University Press, 1970. — ISBN 0521010292.
  • Marie-Félicité Brosset. Histoire de la Géorgie depuis l'Antiquité jusqu'au XIXe siècle. IIe partie. Histoire moderne (фр.). — S.-Pétersbourg: A la typographie de l'Academie Impériale des Sciences, 1850.
  • Flannery, John M. The Mission of the Portuguese Augustinians to Persia and Beyond (1602—1747) (англ.). — Leiden: Brill Publishers (англ.; рос.), 2013. — Vol. 43. — (Studies in Christian Mission). — ISBN 9789004243828.
  • Rayfield, Donald (англ.; рос.). Edge of Empires: A History of Georgia (неопр.). — London: Reaktion Books (англ.)русск., 2012. — ISBN 1780230303.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.