Хорологія (географія)

Хорологія (хорологічна концепція) — науковий напрямок в географії, основною ідеєю якого є розгляд об'єкта географії як простору, заповнюваного предметами і явищами, локальні зв'язки між якими носять причинно-наслідковий характер

Походження

Хоча причинно-наслідкові зв'язки між окремими географічними явищами на тій чи іншій території розглядалися ще в роботах античних і середньовічних вчених, як універсальна наукова концепція хорологія («просторова наука» або «наука про простори») з'явилася в середині XIX ст . Александер фон Гумбольдт та Карл Ріттер[1] розглядали географічні явище в їх взаємозв'язку один з одним і вперше поставили питання про пошук загальних законів існування географічної оболонки планети (включаючи в неї з деякими застереженнями і людське суспільство). Незважаючи на зібраний обома вченими багатий фактологічний матеріал і велику кількість прикладів, що доводять їх правоту, науковою теорією як такою хорологія тоді не була, оскільки інтерпретація фактів проводилася з філософсько-феноменологічних позицій.

Творці географічної хорології
  • Себастьян Мюнстер, Німеччина - "Horologiographia", 1533
  • Томас Фел (Thomas Fale), Англія - "Horologiographia. The art of dialling..." (Хорологеографія. Мистецтво набору номера...), 1593.
  • Гендрик Коетс (Hendrik Coets, 1670-1730), Нідерланди - "Horologiographia plana, seu nova & perspicua in superficiebus planis" (Нова та прозора домашня хорологеографія), 1691

Хорологія Альфреда Геттнера

Нове прочитання хорологічна концепція набула у Альфреда Геттнера (1927). Геттнер вважав об'єктом вивчення географії земний простір з предметами і явищами, що заповнювали його і взаємодіяли між собою. Зв'язки між ними, згідно з Геттнером, мають ландшафтну, причинно-наслідкову природу. До подібних систем географічних об'єктів Геттнер відносив і людське суспільство. Окремі унікальні поєднання тих чи інших об'єктів і явищ на певній території призводять до появи географічних країн (хоросів, просторів), які є об'єктом вивчення країнознавства.

Вплив на інші наукові напрями

В результаті дроблення географії на галузеві наукові напрями, що сталося на початку XX ст., хорологічні школа припинила існування. Основні ідеї хорології, тим не менш, були сприйняті низкою інших наукових напрямків. Школами-наступниками хорології вважаються класичне ландшафтознавство, поведінкова географія та школа просторового аналізу. Ідеї хорологічної концепції вплинули також на формування імажинальної географії.

Примітки
  1. Ritter C. Comparative Geography (1865)

Джерела
  • География, её история, сущность и методы (Die Geographie, ihre Geschichte, ihr Wesen und ihre Methoden), 1927 (русский перевод в 1930)

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.