Хорошівський монастир

Монастир був заснований в 1664 році[3] на території домонгольського Хорошівського городища. У "Чолобитній про заснування Хорошівського монастиря" написано: "Въ нын. во 172 (1664) году по челобитью Харьковскаго уѣзду села Хорошевскаго городища черкасъ [царемъ] вѣлено у тое церкви архангела Михаила быть монастырю", "...у той грамоты припись Питирима митрополита Сарскаго и Подонскаго іюня въ 30 день нын. 172 (1664) году велѣно ей старицѣ Александрѣ быть въ Харьковском уѣздѣ въ Хорошевскомъ дѣвичѣ монастырѣ игуменьею и монастырь строить."[4]

Існує версія, що до середини XVIII століття на території монастиря існували дві дерев'яні церкви, які були знищені пожежею 17 вересня 1744 року[5]. Спочатку збором коштів на відновлення монастиря займалася до 1749 року, а ігуменя Афанасія Ковалевська (родичка полковника Ковалевського), а потім її наступниця Феофанія Квітк[ін]а, найближча родичка владики свт. Іоасафа Бєлгородського. 20 червня 1754 року Квіткіна звернулася в єпархію з проханням замість згорілого храму закласти і побудувати новий кам'яний храм в ім'я Вознесіння Господнього, бо «належні матеріали... в готовності є»[6].

У грамоті 27 червня 1754 року Іоасаф, єпископ Бєлгородський і Обоянський, написав: «Благословительно дозволяємо зазначену кам'яною будівлею церкву закласти знову на зручному місці в ім'я Вознесіння Господнього, за церковним чиноположенням, харківського колегіуму архімандриту і ректору Рафаїлу Мокренському, а після закладення веліти будувати». Архіпастир також наказував, щоб бані на церкві і вівтар були співмірні самій будівлі і на банях були б влаштовані залізні чотирикінцеві хрести[6].

Останні збережені залишки вежі, що входила в систему укріплень Хорошівського монастиря, 2012 рік

Через п'ять років після пожежі на території монастиря був закладений кам'яний храм з престолом на честь Вознесіння Господнього. Храм був освячений в 1759 році. У 1785 році у додатково в монастирі була побудована церква Архистратига Михаїла[5]. Роботи велися стараннями ігумені Тавіфи Сошальської. Церква була освячена ректором Харківського колегіуму, архімандритом Василем 3 травня 1786 року[6].

У 1835-1837 рр. до триголової церкви Вознесіння під керівництвом ігумені Анатолії Верьовкіної[6] були зроблені прибудови до північної, південної та західної стіни, в результаті чого стало можливим додати ще два куполи і зробити церкву п'ятикупольною. Крім того, до церкви був доданий боковий вівтар на честь Володимирської ікони Божої Матері і освячений харківським архієпископом Мелетієм 2 вересня 1837 року[6]. Також на початку XIX століття була побудована дзвіниця і зведена кам'яна огорожа з цегляними вежами [5].

У період з 1871 року по 1899 рік в монастирі існував дитячий притулок. Після початку Першої світової війни до послушниць Хорошівського монастиря приєдналися 150 черниць Городищенського жіночого монастиря, який опинився на окупованій німецько-австрійськими військами Волинській єпархії[5].

Станом на 1917 рік в Хорошівському монастирі проживало 722 черниці і послушниці[5].

У 1921 році або 1922 році монастир був закритий більшовиками, а його черниці і послушниці змушені були покинути територію обителі [5]. Спочатку в келіях монастиря була створена швейна колонія для занепалих жінок, але це починання не отримало розвитку[7]. У 1924 році на території монастиря і в його господарських будівлях був відкритий Хорошівський геріатричний пансіонат[8]. Значна частина монастирських будівель, включаючи його церкви, після закриття монастиря були втрачені. У 1980 році біля біля колишніх північних воріт монастиря був побудований п'ятиповерховий корпус пансіонату. При будівництві була зруйнована частина монастирського кладовища і Хорошівського городища[7].