Хосе Уфарте

Хосе Уфарте (ісп. José Ufarte, нар. 17 травня 1941, Понтеведра) — іспанський галісійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Хосе Уфарте
Особисті дані
Народження 17 травня 1941(1941-05-17) (80 років)
  Понтеведра, Іспанія
Зріст 171 см
Громадянство  Іспанія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1958–1960 «Фламенго» 5 (0)
1961–1962 «Корінтіанс» 38 (9)
1962–1964 «Фламенго» 101 (15)
1964–1974 «Атлетіко» 246 (25)
1974–1976 «Расінг» 55 (10)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1965–1972 Іспанія 16 (2)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1985–1986 «Атлетіко Мадрид Б»
1988 «Атлетіко»
1988–1990 «Расінг»
1992–1993 «Мерида»
1997–2004 Іспанія (юн.)
2004–2008 Іспанія(помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Атлетіко», з яким став триразовим чемпіоном Іспанії та дворазовим володарем Кубка Іспанії, а також національну збірну Іспанії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1966 року.

Клубна кар'єра

Хосе Армандо Уфарте почав грати у футбол у молодіжній команді рідного міста, а у віці 13 років він разом з родиною переїхав до Бразилії[1], де продовжив займатися футболом вже в школі «Фламенго». До основного складу клубу з Ріо-де-Жанейро Уфарте став залучатися в 1958 році, а в 1961 став регулярно грати за «Фла» в головних на той момент внутрішніх турнірах. У тому ж році він виграв свій перший трофей — турнір Ріо-Сан-Паулу, після чого перейшов в «Корінтіанс»[2]. У команді з Сан-Паулу іспанець провів рік, а потім повернувся в Ріо.

1963 рік став найуспішнішим у бразильському етапі кар'єри Уфарте — він провів за «червоно-чорних» 54 матчі за сезон і відзначився дев'ятьма забитими голами. Цього року він став переможцем Ліги Каріоки[3][4]. У 1964 році «Фламенго» виграв міжнародний турнір в Валенсії, «апельсиновий кубок». Уфарте привернув до себе увагу мадридського «Атлетіко», який запропонував контракт нападнику[5]. Таким чином у 23-річному віці «іспанець» дебютував у чемпіонаті рідної країни — 13 вересня 1964 року в Мадриді проти «Реала Бетіс»[6].

Уфарте виступав за «Атлетіко» протягом десятиліття, практично завжди будучи твердим гравцем основи. Разом з «матрацниками» він тричі ставав чемпіоном Іспанії, двічі завойовував Кубок країни (на той момент він називався «Кубок генералісимуса»)[7], а в 1974 році вийшов зі своєю командою в фінал Кубка європейських чемпіонів, де «Атлетіко» лише в переграванні поступився мюнхенській «Баварії»[8].

Всього за «Атлетіко» Хосе Армандо Уфарте зіграв у 323 офіційних матчах і забив 36 голів[5][3]. Після товариського матчу з «Палмейрасом», зіграного 4 вересня 1974 року. Завершив ігрову кар'єру у команді «Расінг», за яку виступав протягом 1974—1976 років.[5].

Виступи за збірну

5 травня 1965 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в матчі відбору на чемпіонат світу 1966 року проти Ірландії (0:1)[9]. Загалом ві рамках відбору Хосе зіграв у трьох матчах і забив один гол, допомігши команді кваліфікуватись до фінальної стадії. На самому чемпіонаті світу 1966 року в Англії Уфарте зіграв в одному матчі проти Аргентини (1:2)[10], а іспанці не подолали груповий етап.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 16 матчів, забивши 2 голи.

Кар'єра тренера

Уфарте довгий час працював тренером молодіжних складів «Атлетіко», у 1985—1986 роках працював з резервною командою, а в 1988 році у трьох матчах очолював основний клуб[11]. Згодом протягом 1988—1990 років очолював тренерський штаб клубу «Расінг», після чого тренував «Мериду».

З 1997 по 2004 рік тренував різні юнацькі збірні Іспанії — його підопічними, зокрема, були майбутні чемпіони світу Ікер Касільяс, Андрес Іньєста і Хаві. У 2003 році очолювана Уфарте збірна Іспанії U20 стала віце-чемпіоном світу[12], а наступного року зі збірною до 19 років він виграв юнацький чемпіонат Європи 2004 року[13].

З 2004 по 2008 рік Уфарте працював у тренерському штабі Луїса Арагонеса (вони разом грали в «Атлетіко» всі 10 років — з 1964 по 1974 роки) в основній збірній Іспанії, що стала в 2008 році чемпіоном Європи[5].

Титули і досягнення
«Атлетіко»: 1965–66, 1969–70, 1972–73
«Атлетіко»: 1964–65, 1971–72
«Фламенго»: 1963

Примітки
  1. El País, 14/07/2008
  2. Unzelte, Celso (2005). Almanaque do Timão (Portuguese). Ed. Abril.
  3. José Armando Ufarte, un genial extremo derecho (José Armando Ufarte, right winger extraordinaire) Архівовано 5 січня 2012 у Wayback Machine.; La Vida en Rojiblanco, 4 February 2009 (англ.)
  4. Fran Mérida, primer goleador español en Brasil en 50 años [Fran Mérida, first Spanish goalscorer in Brazil for 50 years] (ісп.). El Periódico de Catalunya. 20 вересня 2013. Процитовано 8 лютого 2017.
  5. Fernando Sánchez (4 февраля 2009). José Armando Ufarte, un genial extremo derecho (ісп.). lavidaenrojiblanco.com. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 15 грудня 2014.
  6. Biografía de Ufarte en la Atletipedia
  7. Ficha de Ufarte como futbolista en BDFutbol
  8. Antonio Zea, Marcel Haisma (9 січня 2008). European Champions' Cup 1973-74 - Details (англ.). Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Процитовано 15 грудня 2014.
  9. Eire, 1 – España, 0 (Éire, 1 – Spain, 0); Mundo Deportivo, 6 May 1965 (англ.)
  10. España, 1 – Argentina, 2 (Spain, 1 – Argentina, 2); Mundo Deportivo, 14 July 1966 (англ.)
  11. Gil echa a Ufarte del Atlético de Madrid por no aceptar las decisiones de Maguregui (Gil sacks Ufarte from Atlético de Madrid for not complying with Maguregui's decisions); El País, 13 April 1988 (англ.)
  12. Spain denied at final hurdle; UEFA, 20 December 2003
  13. Ramírez Orsikowsky, Jorge (24 липня 2004). Valero da a España el Europeo sub-19 [Valero gives under-19 Euro to Spain] (Spanish). El Mundo. Процитовано 17 січня 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.