Храм-пам'ятник Олександра Невського

Храм-пам'ятник св. Олександра Невського (болг. Храм-паметник „Свети Александър Невски") — кафедральний собор патріарха Болгарської православної церкви. Собор св. Олександра Невського є візитівкою столиці Болгарії Софії. Собор був побудований за проектом учня італійських скульпторів Олександра Помаранцева. Храм побудований у неовізантійському стилі і розташований у центрі міста на площі св. Олександра Невського у Софії[1].

Храм-пам'ятник Олександра Невського
42°41′45″ пн. ш. 23°19′58″ сх. д.
Тип споруди катедральний собор і музей
Розташування Болгарія, Софія
Архітектор Alexander Pomerantsevd
Початок будівництва 1882
Кінець будівництва 1912
Будівельна система цегла
Стиль Неовізантійський
Належність Болгарська православна церква
Єпархія Софійська єпархія БПЦ і Ставропігія
Оригінальна назва болг. Храм-паметник Свети Александър Невски
Епонім Олександр Невський
Присвячення Олександр Невський
Покровитель Олександр Невський
Вебсайт /www.cathedral.bg/
Храм-пам'ятник Олександра Невського (Болгарія)
 Храм-пам'ятник Олександра Невського у Вікісховищі

Історія

Рішення про «зведення пам'ятника на честь світлого подвигу Визволення, в якому злилася кров визволителів та кров визволених» прийнято 1879 року Установчими Зборами у Велико Тирново на пропозицію Петко Каравелова. Спочатку храм планували збудувати у Велико-Тирново, але після рішення про перенесення столиці до міста Софія Перші звичайні народні збори постановили будувати храм саме там.

Князь Олександр Баттенберг звернувся до болгарської нації з закликом провести збір коштів на будівництво. Було зібрано 1 900 000 левів. Церемонія закладення наріжного каменю була надзвичайно урочиста (19 лютого 1882 року) — цю подію присвятили 4-ій річниці підписання Сан-Стефанської угоди.

Реальне будівництво храму почалося 1904, завершено 1912 (загальна вартість 5,5 мільйона левів). Храм освячений 24 серпня 1924.

Певний час (1916–1920) храм був переосвячений на честь святих Кирила та Мефодія, оскільки під час Першої світової війни Болгарія була у стані війни з Російською імперією і вела з нею бойові дії на території Північної Добруджі. Але 1920, на прохання Синоду Московської Церкви, престол храму знову освячений на честь святого Олександра Невського — покровителя імператора Російської імперії Олександра II. Це уже був демарш болгарського церковного керівництва проти більшовицької влади, яка запанувала у Росії.

Під час Другої світової війни храм зазнав низку пошкоджень — його прицільно бомбували війська антинімецької групи країн. Відтак англо-американська авіація зруйнувала всі мозаїчні ікони біля центральної брами, пошкодила картини у багатьох місцях.

Після звільнення від радянського режиму перед храмом відбуваються найурочистіші церемонії болгарської держави: військові паради, святкування дня незалежності Болгарії.

Архітектура та оздоба

Об’ємно - просторовою композицією храму є візантійська базиліка, із підкресленим центральним куполом. Вдале монументальне рішення інтер’єрів відчувається при вході через головну браму. Донині храм є важливою домінантою силуету Софії[2].

Розпис храму здійснили російські художники. Частину розписів зробили й болгарські митці.

При внутрішньому оздобленні храму використано винятково якісні та дорогі будівельні матеріали: різнокольорові італійські мармури (з області Карраре), онікс із Бразилії, алебастр. Світильники вироблені у Мюнхені.

Галерея
  • Передній фасад
  • Головний фасад
  • Бічний фасад
  • Церква до світанку
  • Церква вночі
  • Інтер'єр храму
  • Інтер'єр храму
  • Вид зверху

Примітки
  1. M. Capienko, Sofia, Tyrnowo, Płowdiw, Wydawnictwa Artystyczne i Filmowe, ISBN 83-221-0215-1, ss. 20-22
  2. Тонев, Любен (1969). КРАТКАЯ ИСТОРИЯ БОЛГАРСКОЙ АРХИТЕКТУРИ (рос.). Софія, кв. Гео Милев: Българската Академия на науките. с. 572–574.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.