Храпаченко Олександр Володимирович

Олександр Володимирович Храпаченко (18 вересня 1987, Рівне — 20 лютого 2014, Київ) — активіст Євромайдану. Театральний режисер-початківець. Убитий пострілом снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Герой Небесної Сотні. Герой України.

Олександр Храпаченко
Олександр Храпаченко
Народився 18 вересня 1987(1987-09-18)
Рівне, Українська РСР
Помер 20 лютого 2014(2014-02-20) (26 років)
Київ, Україна
·смертельне кульове поранення
Поховання Рівне
Громадянство  Україна
Національність українець
Місце проживання м. Рівне
Діяльність театральний режисер
Відомий завдяки з Небесної сотні
Конфесія християнин
Нагороди
Медаль «За жертовність і любов до України»

Біографія

Закінчив школу № 19, м. Рівного. Навчався в Рівненському гуманітарному університеті на кафедрі театральної режисури. Олександр був життєрадісним, енергійним і повним ентузіазму чоловіком. Він захоплювався туризмом, полюбляв мандрівки, займався скелелазінням[1].

У 2004 році вступив до Рівненського гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет, кафедру театральної режисури, спеціальність — режисер драматичного театру. У 2010 році  закінчив РДГУ з освітнім рівнем — бакалавр.

Під час навчання у ВУЗі Олександр був найяскравішим студентом усього факультету. В силу своєї неординарності, відкритості та своїм творчим здібностям його знали всі. Під час навчання грав в багатьох режисерських роботах студентів. Його запрошували і старші курси до себе виконати ту чи іншу роль в постановці. Разом із акторським талантом Олександр був щедро наділеним режисерськими здібностями. Зробив не одну театральну постановку. Його етюди на першому курсі вражали усіх викладачів своїм виконанням та видумкою. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С. Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А. Салинський «Сьогодні я стану жінкою», О. Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена». та ін..

Олександр також знявся в одному фільмі — «Воскресіння». Фільм був знятий Рівненським телеканалом РТБ, в якому Саша виконав роль солдата, який повернувся з війни додому.

При кафедрі театральної режисури діяв театр вільної пластики «Яблуко», Олександр був провідним актором-солістом цього театру. Завдяки природній пластиці тіла та роботі над собою він вміло володів своїм тілом на сцені та виконував трюки. Театр вільної пластики діяв від молодіжної організації УМСА (одна з найбільших молодіжних організацій в світі, заснована в 1844 році Джорджем Вільямсом). Найвідоміша робота театру вільної пластики — вистава «Як тебе звуть?» Вистава тривалість в 30 хв. англійською мовою з текстом в записі, яка була зроблена в підтримку боротьби зі СНІДом. Олександр виконував там головну роль.

Також був скаут-рейнджером (тобто скаутом, який проходить школу виживання та лідерства, долає фізичні та психологічні навантаження і має лідерські якості). З кожної школи з 30-40 чоловік тільки 7-8 ставало рейнджерами. Крім того, він був скіфом — брав участь у військовому рятувальному підрозділі. Одного разу Олександр під час походу врятував життя чоловікові.

Окрім театру та гір захоплювався рок-музикою. Олександр мав наречену, з якою 7 років був в стосунках. Це Катерина Самчук, на літо 2014 року планувалось весілля.

Обставини вбивства
Пам'ятний знак Олександрові Храпаченку на алеї Героїв Небесної сотні (ву. Інститутська, Київ)

Загинув від кулі снайпера, що потрапила у ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці. Убитий близько 11:00, смерть настала миттєво.

За повідомленням Володимира Пастушка (члена сотні «Волинська Січ», до якої також належав Олександр Храпаченко), його було вбито пострілом з готелю «Україна», на останній барикаді по Інститутській вулиці. З цієї ж сотні всього загинуло шість чоловік та десять було поранено.

В одному з інтерв'ю Володимир Пастушок написав: «Ми із ним були найкращими друзями. Зараз багато невідомих осіб розповідають про те, що вони теж із ним були постійно на Євромайдані (зараз багато „майданівців“ познаходилось). А тоді до нашої рівненської компанії входили: я, Храпаченко, Едуард Гриневич, Іван Городнюк („Месник“), Євгеній Перев'язко („Шаула“). Саша загинув у бою. Він був на барикаді за Жовтневим, нам з Шаулою довелося побігти униз по їжу, бо зранку нічого не їли, а сили нам були дуже потрібні, адже із хвилини на хвилину міг розпочатися наступ „Беркута“. Коли я повернувся, то він був уже на першій барикаді зверху, керуючи захистом. Я чомусь тоді відчував, що уб'ють мене, а не його, і ходив там на повен зріст. Він, побачивши це, гукнув: „Пісне! Пісне! Заляж, не геройствуй!“. І це були останні його слова, після цього я впав, а далі почув постріл, і… все. Що відбувалося потім, не дуже добре пам'ятаю, бо плакав, кричав, словом, істерика…»

Похований 23 лютого 2014 року у Рівному на цвинтарі «Новий» поряд з іншими загиблими героями Небесної сотні.

За суспільним визнанням належить до «Небесної сотні».

Вшанування пам'яті
  • У жовтні 2014 року на фасаді будинку, де проживав Олександр Храпаченко, була встановлена меморіальна дошка на його честь.
  • У грудні 2014 року у 19-й рівненскій школі, де навчався Олександр Храпаченко, встановлено меморіальну дошку на його честь[2].
  • У річницю загибелі, 20 лютого 2015 року, на стіні головного корпусу, рідного ВНЗ Олександра, Рівненського державного гуманітарного університету, відкрито пам'ятну дошку[3].

Нагороди

Див. також

Примітки
  1. http://4vlada.com/rivne/33492
  2. Герою Небесної Сотні Олександру Храпаченку відкрили пам’ятну дошку. Рівне Вечірнє. 12 грудня 2014. Процитовано 20 лютого 2015.
  3. «Слова, сказані Сашою Храпаченком в одній із його останніх вистав, стали символічними...». Рівне Вечірнє. 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
  4. Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  5. Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.